[:ua]Перша Літня Міжнародна Академія Дори Шварцберг[:]

[:ua]Перша Літня Міжнародна Академія Дори Шварцберг[:]

[:ua]

photoЛьвів — місто високої культури та традицій, місто, яке має свій шарм і захоплює з першого ж знайомства. Мабуть, найбільше гостей до Лемберга з’їжджаються влітку. Саме літньої пори, з 5 по 15 липня у місті Лева відбувається Перша Літня Міжнародна Академія Скрипки та Камерної Музики Дори Шварцберг. Це 10-ти денний майстер-курс, котрий буде проведений у Спеціалізованій Музичній Школі-Інтернаті ім. Соломії Крушельницької. Під час занять свій досвід передаватимуть викладачі, які мають надзвичайно високий рівень виконавства. Власне, саме знайомство із цими музикантами стане захопливим дійством для учасників.

До педагогічного складу академії входять:

Проф. Дора Шварцберг (Австрія/США) – Скрипка / Камерна музика
Анна Дзялак-Савицька (Україна/Швейцарія) – Скрипка / Камерна музика / Сучасна музика
Якуб Дзялак (Польша/Швейцарія) – Скрипка / Камерна музика / Покращення техніки гри
Артем Шмагайло (Україна/Бельгія) – Віолончель / Камерна музика / Струнний квартет
Даша Мороз (Білорусь) – Фортепіано / Камерна музика
Людмила Закопець (Україна) – Фортепіано
Валентина Пришляк (Україна/Швейцарія) – Альт
Лев Закопець (Україна) – Гобой
Жанна Масляк-Лень (Україна) — Флейта
Андрій Ткачук (Україна) – Фагот
Ярослав Олексів (Україна) – Акордеон / Баян

Важко із однієї сторони охарактеризувати людину, іменем якої названа Перша Літня Міжнародна Академія – Дору Шварцберг, адже це блискуча скрипалька, профессор, педагог із багаторічним стажем. Дора Шварцберг абсолютно неповторна не тільки у манері своєї гри, проте й у способі подачі музичного матеріалу. Виконавиця закінчила Московську консерваторію, посідала почесні місця на різноманітних конкурсах, серед яких Міжнародний конкурс скрипалів імені Паганіні, конкурс ARD у Мюнхені (разом із піаністом Борисом Петрушанським).

Її надзвичайною грою насолоджувалися слухачі в концертних залах не тільки Європи, а й Америки. Дора Шварцберг емігрувала до Ізраїлю, а після одруження переїхала до Нью-Йорку. На даний момент видатна скрипалька є професором Віденського університету музики й виконавського мистецтва. Музика для Дори Шварцберг – це не професія, а спосіб життя і засіб спілкування з людьми. Серед них і її вчитель – Ісаак Стерн, аргентинські піаністи Марта Аргеріх та Хорхе Бос. Велика кількість учнів цього безцінного викладача – переможці міжнародних конкурсів і концертмейстери провідних оркестрів світу.

Організатор Літної Академії, викладач скрипки, камерної та сучасної музики, Анна Дзялак-Савицька поділилася своїми думками щодо імпрези:

«В Літню Міжнародну Академію Дори Шварцберг викладачі та організатори вклали багато життєвих сил та натхнення. Зазвичай перші проекти в будь-якій сфері не передбачають велику кількість учасників. Взяти участь у нашій Академії зголосилося аж 70 учасників це ще раз доводить, що ми рухаємося у правильному напрямку. Наші професори проведуть майстер-класи не тільки для скрипалів, проте й для виконавців на духових інструментах. Також вони демонструватимуть свою майстерність на власних концертах. Саме завдяки заходам викладач має змогу показати своє музичне обдарування та техніку гри, а студенти отримують мотивацію та інтерес до подальших занять. Власне, це не тільки усна форма викладання, а й практика. Музикант такого високого рівня, як Дора Шварцберг приїжджає до Львова із класом своїх учнів, що представляють Канаду, Тайвань, Італію, Туреччину. Запрошення до співпраці саме Дори Шварцберг для мене – це, свого роду, передавання естафети молодому поколінню. Я

вчилася у цього викладача протягом 15 років у Відні. Дора Шварцберг кілька разів приїжджала до Львова і сприяла моєму навчанню закордоном.

У Академії є й своє ностальгійне посилання. Заключний концерт відбудеться 15 липня — на річницю смерті моєї мами, Наталії Швець-Савицької – музикознавця, доктора мистецтвознавства, професора, завідуючої кафедри Теорії Музики ЛНМА ім. Лисенка. Також ми відкрили свій фонд: студентські внески, які беруться на початку майстер-курсу, підуть у фонд допомоги сім’ям пацієнтів з онкологічними захворюваннями, за якими доглядатимуть. Це також має свою ноту, пов’язану із хворобою мами, адже ми зможемо згадати Наталію Савицьку за допомогою музики.

Організатори вражені тим фактом, що в Академії братимуть участь як студенти і з міст-мільйонників, так і з Житомира, Хуста, Вінниці, Умані. Приміром, мені дуже імпонує те, що музиканти зацікавились Академією, адже вони мають бажання покращувати свої вміння та знання. Такі імпрези потрібні для того, щоб молоді талановиті люди масово не виїжджали закордон. Власне, схожа проблема існує не тільки в Україні, проте й за її межами. Приміром, виконавці зі Швейцарії нерідко їдуть в США, щоб розвивати свій музичний талант. Я впевнена, що молоді люди, які вірять у краще життя — здатні змінити країну до кращого. Це, свого роду, певна переоцінка цінностей. В свою чергу викладачі Академії будуть відноситися до своїх студентів із розумінням, бо ж майстер-класи передбачають не лише визначення недоліків у грі, проте й певну похвалу за музикальність, старанність, вміння швидко реагувати на зауваження.

На моє глибоке переконання, наші діти — найталановитіші. І це не просто мої міркування. Мені доводиться бути в журі різноманітних музичних конкурсів, я викладаю в різних містах Австрії та Швейцарії. Коли оцінюю виконання різних музикантів, мене вражає наступне: діти зі Східної Європи здібніші за своїх колег деінде. Це пов’язано із тим, що вони мають менше ресурсів і можливостей розвивати свої здібності, бо часто їхнє життя не зовсім сприяє цьому самовдосконаленню.

Майстер-класи закордоном – доволі коштовні, тому майже ніхто із наших студентів не може дозволити собі поїхати на той чи інший курс. Порахуймо хоча б витрати на саме навчання – 8 800 – 1000 євро, додаймо проживання і харчування. Впевнена, що не кожен учень зможе дозволити собі такий дорогоцінний досвід. Тобто людина ще у ранньому віці усвідомлює, що ніколи не зможе дозволити собі майстер-курси цього рівня. Щоб цього уникнути, ми запрошуємо до Львова Дору Шварцберг і протягом 10 днів будемо допомагати нашим дітям вдосконалювати свою майстерність.»

Організатори планують проводити таку імпрезу щорічно у різних містах України. Сподіваємося, що Перша Літня Міжнародна Академія Дори Шварцберг матиме певний резонанс, що навчання на майстер-курсах сподобається і учасникам, і викладачам, і публіці. Зі щирою прихильністю зичимо, щоб наступного року число студентів збільшилося принаймні в п’ятеро і з нетерпінням чекаємо літньої пори, коли Львів відкриє свої обійми новій Академії!

Текст: Анна Шпилевська


Студентські внески, які беруться на початку майстер-курсу, підуть у фонд допомоги сім’ям пацієнтів з онкологічними захворюваннями, за якими доглядатимуть.

Такі імпрези потрібні для того, щоб молоді талановиті музиканти масово не виїжджали закордон.

Я впевнена, що молоді люди, які вірять у краще життя — здатні змінити країну до кращого.
Це, свого роду, певна переоцінка цінностей.
На моє глибоке переконання, наші діти — найталановитіші.

Авторка: Анна Шпилевська

[:]

[:ua]Віолончельний challenge Артема Шмагайла: 6 сонат для віолончелі соло Й.С. Баха[:]

[:ua]Віолончельний challenge Артема Шмагайла: 6 сонат для віолончелі соло Й.С. Баха[:]

[:ua]

Рік тому, 21 березня, у 330-й День народження славетного композитора Йоганна Себастьяна Баха увесь світ та Україна зокрема долучилися до ініціативи Bach in the Subways. Відбулося грандіозне дійство під назвою Бах Маратон, де більше, аніж 24 години лунала музика барокового генія. Серію концертів провели Львівська обласна філармонія, Будинок органної та камерної музики, Палац Потоцьких, кав’ярні, ресторани й громадський транспорт. Серед учасників Маратону – понад 600 музикантів з України та з-за кордону. Встановлений рекорд України вкотре підкреслював: відбулося щось феєричне та незвичайне.

03-21-BahПрограма Бах Маратону передбачала надзвичайно складний твір: 6 сюїт для віолончелі соло. Віолончеліст-віртуоз українського походження Артем Шмагайло, що мешкає у Генті (Бельгія) зробив собі своєрідний челендж і впорався із почесним завданням: інтерпретацією цього твору.

Взятися за виконання усіх шести сюїт під силу не кожному. Один інструмент, один тембр, яким чином протягом усього твору зацікавити публіку? Йоганн Себастьян Бах мав на це свою власну думку: звернувся до поліфонічного насичення мелодій одноголосся. Слухача насамперед захоплює емоційно-виразна сила музики, ритмічна канва сюїт, адже вона м’яка, еластична, поліфоніст використовує плавні, поступові переходи. Напротивагу цьому у сюїтах діє найактивніший імпульс розвитку вгору.

Про свій неймовірний челендж, тобто виклик самому собі – виконання 6 сюїт Артем охоче ділиться і підкреслює: сам від себе не очікував такого рекорду.


Анна Шпилевська:
– Які передумови до виконання цих колосально складних сюїт? Про Ваші два концерти в рамках «Маратону» говорили не один місяць, усім сподобалося віртуозна інтерпретація, а коли публіка аплодує стоячи – це справжнє визнання для митця.

Артем Шмагайло:
– Історія є досить простою. Коли дирекція Філармонії запропонували мені виконати всі 6 сюїт Баха, відверто кажучи, я був шокований, бо ніколи в житті не планував грати цей надскладний твір. Більше того, взятися за 6 сюїт Баха – це самогубство. Спочатку я зрозумів для себе, що не маю бажання розглядати цілісно таку складну барокову річ. Згодом у мене виникла ідея спробувати, адже шоста сюїта написана для п’ятиструнної віолончелі, а я знаю, що такі інструменти існують (шкода лише, що я їх ніколи не бачив). Крім цього, маю запис гри у виконанні кількох відомих музикантів, і це дійсно – геніально!

6-ту сюїту Й.С.Баха просто фізично неможливо грати на 4-струнній віолончелі, бо вона – екстремально складна. Її грають виключно конкурсанти найпрестижніших конкурсів, випускники музичних академій. А мені ж потрібен саме бароковий інструмент: для гри використовується бароковий смичок, віолончель не має шпиля, інтерпретація відбувається на жильних струнах. Окрім цього, ця віолончель вимагає зовсім іншої манери гри.

Барокові інструменти існують у світі, а отже, поставало питання: де їх знайти? Тоді я почав налагоджувати зв’язки – відвідав одного знайомого майстра і спитав про віолончель такого типу. І от, уявіть собі, цікавлюся у нього про те, чи чув маестро про цей інструмент. На що він здивовано відповідає – «ні» й додає, що 5-ти струнний інструмент жодного разу не бачив.

Подякувавши за ідею для втілення, майстер обіцяв спробувати зробити бароковий інструмент за рік. Відповідь його вразила: «Мені потрібен цей інструмент вже і навчитися грати на ньому я маю найближчим часом».

Не втрачавши надію, я писав у соціальні мережі, надсилав запити своїм друзям, проте мене чекала пустка: ніхто нічого не чув. Лише один музикант відповів на повідомлення, але за його посередництвом знайти віолончель не вдалося. Отже, майже втративши надію, я звернувся до своєї викладачки у Генті, проте і тут – невдача.

Нарешті мені поталанило. Я зустрівся із викладачем Консерваторії, який дає в оренду інструмент такого типу. Спробувавши, зрозумів, що зможу навчитися грі, хоч я і сучасний інтерпретатор. Отож, в запасі мав 5 місяців для того, щоби відновити у пам’яті п’ять сюїт й вивчити останню, найважчу. Перші три мав у репертуарі, в четвертій – жодної ноти не грав, п’ята була в роботі. Опанувавши гру, нарешті знайшов майстра, який погодився створити п’ятиструнну віолончель спеціально для мене. 1 березня я отримав інструмент, на вивчення 6-тої сюїти було 20 днів. 

– Двадцять днів для такої надскладної частини твору? Віртуозну, складну шосту сюїту за такий малий період часу? Це направду виклик самому собі. 

– Саме за таку кількість днів я навчився грати, проте змінилася фізика строю розташування струн. Важко після автоматизму гри на сучасній віолончелі перелаштовувати свої звички. Я вважаю, що грати всі 6 сюїт в один вечір – це безглузда ідея.

– Проте це – Ваш власний рекорд? 

– А й справді, рекорд! До Бах Маратону я готувався також і фізично. Досить непросто бути на сцені 2, 5 години. Ти мусиш зацікавити слухача одним і тим самим тембром.

– Вам вдалося на 100 відсотків викластися, а величезна віддача від публіки наповнювала зал.

– Дякую. Насправді я задоволений тим, як усе вийшло. Звісно, маю до себе претензії, але із іншого боку розумію, що це – досить самокритичний підхід. Приміром, Пабло Казальс (каталонський віолончеліст, диригент, композитор, музично-громадський діяч – прим. ред.) виконував усі сюїти Баха кожного дня протягом життя. Звісно, його інтерпретація є важливою для мене. Навіть Мстислав Ростропович (видатний російський віолончеліст, диригент, суспільний діяч прим. ред.) казав, що він би ніколи не наважився записати усі сюїти Баха, лише наприкінці життя зробив такий крок. Ментально і психологічно це – дуже складна робота. Після концерту незнайомі люди дякували мені за виконання, звісно такі ознаки уваги дуже імпонують. Якщо публіці сподобалось, бо ж люди аплодували стоячи – значить я зробив хорошу справу, як би там не було, і які б питання у мене до себе не виникали.


Колосальна складність та невтомна праця – ось дві речі, які були присутніми рік тому на Бах Маратоні. Виконання 6-ти віолончельних сюїт Баха досягло висот. З того часу Артем встиг дати велику кількість якісних і віртуозних концертів. Нехай висока музика супроводжує Ваше життя всюди, а кидати виклик собі самому – велике мистецтво.

Про власний рекорд виконання розпитувала Анна Шпилевська.

[divider]Довідка:[/divider]

Shmahaylo Artem.Артем Шмагайло – випускник Криворізькго Музичного училища, Львівської національної музичної академії. Грав у різних ансамблях та та оркестрах, зокрема був представником струнних квартетів «NovaArt» , «Classic-Modern», ансамблю сучасної музики «ProetContra», симфонічного оркестру INSO-Lviv, камерного оркестру «Віртуози Львова» (з 1999 до 2006).

2003 рік – лауреат міжнародного конкурсу молодих виконавців «Мистецтво XXI століття» (Київ-Ворзель). У цьому ж році Артем отримав спеціальний приз на міжнародному конкурсі ім. Й. Брамса (Пьортшах, Австрія). У числі нагород віолончеліста – лауреацтво на третьому міжнародному конкурсу ім. М. Лисенка в Києві (2007)

В період з 2006 по 2010 Артем працював у складі струнного квартету. За час цієї співпраці він відвідав більше 72 країн світу.

З 2010 по 2013 рік виконавець навчався в Королівській Консерваторії в місті Гент (Бельгія) ( клас професора Юдіт Ермерт).

Під час студій Артем приймав участь у майстер-класах від знаменитих музикантів, таких як: Марія Чайковська, Лукас Фельс, Алан Монье, Конраден Бротбек та Ральф Кіршбаум.

На даний момент Артем Шмагайло працює в Бельгії, Німеччині та Швейцарії, виступає як соліст, так і камерний та оркестровий музикант.

[divider]Ремарка:[/divider]

Пабло Казальс так характеризує цей цикл: «… Сюїти для віолончелі дозволяють зробити висновок, що Бах бачив технічні можливості цього інструменту – можливості, які в той час не отримали належного застосування. Тут, як і в багатьох значеннях, він йшов попереду свого часу»


Автор: Анна Шпилевська
Спеціально для Часопису |А:| Collegium Musicum

 [:]

[:ua]Гіндеміт – це книга, яку можна перечитувати безліч разів[:]

[:ua]Гіндеміт – це книга, яку можна перечитувати безліч разів[:]

[:ua]

Анна Шпилевська

У культурну столицю України, місто стародавніх легенд – Львів неможливо не закохатися. Аромат свіжозмеленої кави, різнобарв’я шоколадних смаків, романтична атмосфера дощу та неймовірна краса будівель – усе це робить Лемберг осередком щастя. Особливою радісною подією осіннього Львова став унікальний «Фестиваль музики німецького модерніста XX століття Пауля Ґіндеміта». У програмі музичного дійства було представлено 7 концертів і 5 лекцій, присвячених постаті німецького модерніста – Пауля Гіндеміта. Директор фестивалю, Тарас Демко, мав на меті провести цей фестиваль, щоб у першу чергу донести до слухача музику композитора, котрого мало знають у немузичних колах. Свого часу Гіндеміт прагнув відмежуватися від традиційної музики і водночас довести її доступність. Власне, фестиваль створений із тією ж метою.

Хто ж він, цей німецький композитор, постать якого так зацікавила усіх?

  • Пауль Гіндеміт – митець неокласичного спрямування, блискучий альтист-виконавець, теоретик музики, автор ряду підручників та творець власної тональної системи.
  • Німецького авангардиста надихала філософія, глибина та велич музики Йоганна Себастьяна Баха.
  • Гіндеміт – представник невичерпної працездатності, він часто безперервно писав свої доробки, причому у найрізноманітніших жанрах. В творчому доробку митця – 19 сценічних творів, більше десятка оркестрових (у тому числі симфонії та інструментальні концерти), камерно-інструментальні цикли, вокально-інструментальна і хорова музика, а також сольні твори для багатьох інструментів.
  • Німецький неокласик дуже раціонально підходив до написання музики: якщо прослідкувати риси його стилю, можна почути стриманість та внутрішню рівновагу, якою наскрізь пронизані більшість творів митця. Перевага «раціо» дозволяє підпорядкувати емоції розуму.
  • До того ж, Гіндеміт займався латиною, добре знав античні теорії і середньовічні музично-теоретичні трактати, часто цитував григоріанські і протестантські хорали.

Про риси стилю німецького неокласика – довідалися, давайте тепер спитаємо у виконавців, як саме вони позиціонують музику Гіндеміта. Отож, про виконувану програму, фаворитів у музиці та співпрацю із сучасними композиторами розповів один із учасників «Гіндеміт-фесту» Назар Стець.

Назар – випусник Національної музичної академії ім. П. Чайковського, артист Національного ансамблю солістів «Київська Камерата», популяризатор музики авангарду, блискучий виконавець на контрабасі.

Анна Шпилевська: Ти займаєшся класичною музикою з дитинства. Серед улюблених митців – композитори Клод Дебюссі, Моріс Равель, Мануель де Фалья. Ризикну сказати, що тобі імпонує музика Пауля Гіндеміта – композитора-універсаліста. Що було поштовхом до участі у «Гіндеміт-фесті»?

Назар Стець: Наразі мені вже дуже важко сказати, що музика саме цих композиторів припала мені до душі. Справа в тім, що кожного тижня відкриваю для себе все більше нових імен. Декотрі з них – абсолютні сенсації для мене. Стосовно Гіндеміта – твори цього неокласика мені завжди подобалися (певно, десь з років 16, відколи я вперше почув його музику). Для мене цей митець – як книга, яку можна перечитувати безліч разів. В свою чергу кожне нове прочитання відкриває більше різноманітних ключів до розгадування особистості німецького модерніста.

А.Ш.: Свою виконавську майстерність на «Гіндеміт-фесті» ти демонстрував разом із Лілітою Глибочану, до програми увійшли твори Васкса, Шпергера, ну і звісно, винуватця фестивалю – Гіндеміта. Чи вибір композиторів (окрім німецького неокласика) був вмотивований твоїм робочим репертуаром?

Н.С.: Концепція нашого львівського концерту полягає у показі жанру контрабасової сонати. Таким чином, музика Шпергера – взірець класичної сонати віденської композиторської школи (догіндемітівський приклад), власне соната Гіндеміта – нове бачення функційних навантажень на частини, і, насамкінець, твір Васкса – приклад сонати для контрабаса-соло (без супроводу). Маємо в результаті невеликий екскурс жанром «Соната для контрабасу». Траурна музика, яка прозвучала останньою, була задумана як постлюдія і, свого роду, месседж до слухача, адже незважаючи на таку однозначну назву, останній акорд звучить у мажорі. Саме цей твір я підготував «з нуля» для концерту у Львові, зробив перекладення і розучив текст, який, зазвичай, грають на альті або скрипці.

А.Ш.: Наявність останнього мажорного акорду – така важлива деталь у ситуації, що турбує усіх в нашій країні. А твоя наполеглива праця над новим твором свідчить про майстерність та цілеспрямованість. Не дивно, що тобі присвячують свої твори славетні композитори сучасності. Приміром, це – «Контрабасовий концерт» Золтана Алмаші та «Похорони мух» Віталія Вишинського. А присвята твору виконавцеві – це неабияка честь. Чи ти мав творчу співпрацю із цими митцями? Розкажи про неї.

Н.С.: Співпраця з композиторами, звичайно ж, була, але моя позиція до таких речей – дуже специфічна. Я ніколи не раджу композиторові, як йому формувати той чи інший музичний твір: мовляв, краще так не писати, або, те що він пише – нереально виконати, не жаліюся й на незручність виконання. Завжди намагаюсь зіграти саме так, як собі це уявляє композитор. Приміром, твір Вишинського зазнав лише невеликої штрихової редакції, що було вимушеним кроком, опираючись на результат першої репетиції з оркестром. На мій погляд, концерт Золтана Алмаші – абсолютно досконалий у всіх сенсах цього слова. Це вперше в моїй практиці, коли композитор подбав абсолютно про все. Я не кажу, що він виконується зручно і легко. Ні. Скоріше, навпаки: концерт Алмаші – один із технічно складних контрабасових творів. Все, що у цьому доробку намагався втілити композитор, є абсолютно реальним для виконання, просто багато речей вимагають педантизму і витримки.

А.Ш.: Як приємно зустрічати фанатів своєї справи. Адже ти вперше в Україні зіграв контрабасові твори Софії Губайдуліної, Еміля Табакова, Мілослава Гайдоша, Адольфа Мішека, а твоя дипломна робота стосується творчого стилю Петеріса Васкса. Нині нелегко популяризувати сучасну музику. Особливо, коли знаєш теперішнє ставлення до авангарду. Моя суб`єктивна думка музикознавця дозволяє мені зробити висновок, що зацікавлення музикою модерну в Україні – доволі мале, особливо рідко її слухають представники немузичних професій, хоча, мабуть, у кожного інструменталіста до цього – індивідуальний підхід. Отже, окрім авангардної академічної музики, який стиль композиторського письма тобі імпонує?

Н.С.: Твоя правда, цей стиль музики в Україні зараз розвинутий не належним чином. Лише авангардною музикою зараз слухача не втримаєш. Ось чому я періодично звертаюсь до музики бароко або класики, які мені також до вподоби. Як не дивно, але такий фокус завжди працює. На концерті я зіграв сучасні твори Губайдуліної, Єшпая, а згодом зазвучала «Куранта» Баха з віолончельної сюїти. Це, свого роду, емоційна розрядка. Бах – зрозумілий завжди, навіть для наймолодшої публіки. Не скажу, що його письмом я захоплююсь, проте періодично звертаюсь до бахівських нотних текстів і можу розглядати їх досить довго. Ця робота умиротворяє і заспокоює.


Мабуть, Баха, як і Гіндеміта – розгадати не просто, проте організаторам та учасникам «Гіндеміт-фесту» це, усе таки, вдалося, за що їм дякує захоплена львівська публіка. Маємо надію, що започаткування цього фестивалю буде гарним поштовхом до популяризації авангардної музики, і ще декілька десятиліть поспіль концерти гримітимуть у місті Лева, а може, й десь там – у далеких країнах…

Анна Шпилевська

[:]