“Бадьоро крокуємо в сторону попси”, – Вадим Холоденко про виконавців класичної музики

“Бадьоро крокуємо в сторону попси”, – Вадим Холоденко про виконавців класичної музики

“Бадьоро крокуємо в сторону попси”, - Вадим Холоденко про виконавців класичної музики

Інтерв'ю журналістки Діани Коломоєць із піаністом Вадимом Холоденком
Вадим Холоденко у Львові

У четвер, 14 грудня, львів’яни можуть без докорів сумління трошки позадирати носа. Адже в цей день у Львівському будинку органної та камерної музики виступатиме феноменальний піаніст, лауреат престижних міжнародних конкурсів, зірка світових сцен – Вадим Холоденко.

Вадим прилетів з єдиним концертом до рідної України, вперше за довгий час. У його гастрольному графіку Львів опинився між Флоридою та Швейцарією. У перерві між перельотами Вадим встиг дати нам невелике інтерв’ю та розповісти про “попсу”, свою гру на скрипці та  те, чому ніколи не стане композитором.

ДОВІДКА

Вадим Холоденко народився у Києві у 1986 році. В його родині не було професійних музикантів, але мама в дитинстві грала на фортепіано. Коли синові було шість років, вона відвела його в музичну школу. В хлопця виявився справжній талант, він продовжив навчання у Київській спеціальній музичній школі ім. Лисенка. Після неї вступив до Московської консерваторії ім. Чайковського. До себе на курс його особисто запросила професор Віра Горностаєва після того, як Вадим виборов Гран-прі конкурсу піаністів ім. Марії Каллас в Афінах. Загалом Холоденко з 1998 по 2013 рік вигравав найпрестижніші міжнародні фортепіанні змагання. Після конкурсу ім. Вена Клайберна в американському Форт-Верті, де Холоденко завоював не тільки золоту медаль, але й всі спеціальні призи, піаніст розпочав сольну кар’єру. Виступав у Росії, Австрії, Угорщині, Польщі, Румунії, Німеччині, Греції, Італії, Франції, Хорватії, Чехії, Швейцарії, США, Португалії, Ізраїлі, Китаї, Японії, Голландії, Британії, Норвегії, Австралії та ін. Наразі мешкає в США. 

– Ви почали брати участь в міжнародних музичних конкурсах з 12 років, якщо я не помиляюся, і продовжували до Конкурсу Вена Клайберна в Форт Верті, тобто до 27 років, практично. Така 15-річна естафета, напевно, шлях нелегкий. Чиє це було рішення – Ваше, батьків, педагогів? Або початківцю піаністу, який хоче зробити кар’єру, без цього ніяк?

– Виконавцю необхідно мати можливість самовираження, тому бажання грати концерти (або ми можемо це назвати “будуванням кар’єри”, як завгодно) – воно природнє. Якщо добре придивитися, то різноманітні змагання, в тих чи інших формах, оточують нас кожен день, ми на них погоджуємося і в них беремо участь. Музикантів дуже багато, а місць, де можна виступати – відносно мало. Конкурси, в здорових дозах, – це добре.

– Чому саме конкурс Клайберна став останнім перед сольною кар’єрою? Ви досягли вершини? Здійснили мрію?

– Доповнюючи мою попередню відповідь: самі по собі музичні конкурси, як поняття, абсолютно нейтральні. Чи добре влаштовувати з мистецтва змагання? Навряд чи. Чи добре давати виконавцю можливість грати на сцені? Безумовно. Саме це останнє і виділяє конкурс у Форт Верті – можливість отримати безцінний досвід.

– Після перемоги на конкурсі Клайберна, згідно з контрактом, Ви багато концертували.    Зараз Ви вже в “вільному польоті”, але частота концертів і географія все одно вражають. Чи є міста  / країни, в яких Ви мріяли б зіграти? А в яких побувати виключно як турист? Або вам вистачає подорожей і у вільний час хочеться просто посидіти вдома?

– Не дуже люблю туризм і відсиджуватись вдома. Дуже хочеться побувати в Ісландії.

– І ще одне питання про гастролі: як часто ви буваєте в Україні і зокрема в рідному Києві? Що означають для Вас концерти на Батьківщині? В Україні грати складніше / легше, ніж, скажімо, в США або Японії (Ви говорили, що і там, і там Вас дуже добре приймають).

– Через те, що граю я в Україні рідко, думаю, що зможу поділитися своїми враженнями тільки після концерту. Проте дуже вдячний Львову за це запрошення. Для мене воно дуже багато означає.

– Чи відрізняється український слухач від європейського чи американського?

– Судячи з мого досвіду, публіка скрізь різна, описати відчуття під час концерту словами складно. Дуже вдячний всім тим, хто прийде.

– Росіяни часто називають Вас “своїм” піаністом, незважаючи на те, що Ви українець і починали вчитися музиці в Києві. Не будемо лізти в політику – питання виключно в музичній сфері: чи є відмінності між російською та українською фортепіанними школами? Наскільки вони суттєві? До якої Ви себе зараховуєте?

– Я впевнений, що існують не стільки школи, розділені кордонами країн, але перш за все, є єдина школа хороших музикантів. Мені пощастило, у мене були чудові педагоги й у Києві (Н.В. Гриднєва, Б.Г. Федоров), і в Москві (В.В. Горностаєва). Унікальність нашої професії в тому, що навчання не закінчується. Ви ставите запис квартетів Бетховена і продовжуєте вчитися далі. Ви відкриваєте улюблену книгу і вчитеся. Ви йдете на концерт, спілкуєтеся з людьми і так далі – процес нескінченний.

– Ми часто говоримо, що поки держава або приватні інвестори не почнуть вкладати гроші в класичну музику, Україна в цій сфері буде “пасти задніх”. Ви багато концертуєте і бачите музичну “кухню” інших країн зсередини. Чи є щось, що ми можемо привнести з чужого досвіду, що не потребує великих капіталовкладень?

– З великими капіталовкладеннями, звичайно, краще, ніж без них. Але найбільший внесок роблять самі музиканти, займаючись щодня і старанно.

– В одному з інтерв’ю Ви говорили, що почали навчання музиці зі скрипки, але “звук аматора-піаніста переміг звук аматора-скрипаля”. Скільки ви займалися на скрипці? Чи не хотілося пізніше опанувати цей інструмент? Чи фортепіано для вас це – “one love”?

– Інструмент, на жаль, потрібно опановувати один. На скрипці я прозаймався один урок, на що-небудь більше не вистачило таланту.

– Скільки годин на день зазвичай ви проводите за роялем?

– Шість.

– Ніколи не хотілося, скажімо, на півроку закинути концерти та репетиції і зайнятися чимось іншим?

– Ні.

– Музика якого композитора в даний період життя Вам найбільш близька і співзвучна? Кого хочеться грати?

– Грати хочеться хорошу музику, а її написано дуже багато для рояля.

– Яких композиторів Ви вважаєте справжніми “антидепресантами”? Хто допомагає Вам впоратися з чорними сторінками в житті, хто дає сили?

– З чорними сторінками в житті потрібно справлятися за допомогою сили духу.

– Нещодавно Ви записали диск, де є твори сучасних російських композиторів. Для більшості людей, які не дуже тісно знайомі з класичною (академічною) музикою, “класика” закінчується на Шопені, Лісті, в кращому випадку – це Рахманінов чи Шостакович. Про сучасних українських академічних композиторів і говорити нема чого. Ім’я Сильвестрова знають з пересічних громадян, мабуть, одиниці, а що після нього – взагалі темний ліс. Чи є в Україні композитори XXI століття, яких Вам хотілося б зіграти? Про яких хотілося б розповісти?

– Ім’я Валентина Сильвестрова, на щастя, знають не одиниці, на Заході його твори дуже популярні. Далеко ходити за прикладами не потрібно, особисто слухав його симфонію в залі Радіо Франс півроку тому, враження величезне.

Диск, про який Ви говорите, містить твори двох композиторів, з якими я дуже тісно дружу протягом практично половини мого свідомого життя – Олексія Курбатова та Євгена Чаплигіна. Чайковського та Балакірєва назвати сучасними важко. Але музика сучасних авторів, будь вони з України або з, наприклад, Люксембургу, мене дуже цікавить. Буде більше вільного часу, буду більше вивчати і грати.

 

– Хочеться згадати серію Ваших концертів у Дніпрі (тоді ще Дніпропетровську): ви грали сонати Бетховена, вашій грі передувала розповідь музикознавця про кожен твір. Вам близький такий просвітницький формат? Не хотілося б повторити щось подібне?

 

– Дніпро – чудове місто, з великою теплотою згадую цикл концертів, який довелося там провести. Вступне слово було безцінною частиною програми, спілкування з публікою – найважливіша частина нашого мистецтва.

– Питання, яке мені дуже хочеться поставити Вам, як людині з бездоганним музичним смаком: Як Ви витримуєте, коли потрапляєте в оточення, де звучить “попса” й інша низькопробна музика? Розумію, що ви не їздите кожен день в українських маршрутках, але тим не менш. Є ж ситуації, коли Ви опиняєтеся в місцях з жахливим, на ваш погляд, музичним супроводом. Як Ви вважаєте, чому така музика є більш популярною, ніж класична?

 

 

Розмовляла: Діана Коломоєць

Фото: Діана Горбань
Редактор: Тарас Демко
Часопис |А:| Collegium Musicum

– Варто зазначити, що ми (виконавці класичної музики) так бадьоро крокуємо в сторону попси, що в звинувачувати в чомусь її (попсу) було б трохи лицемірним. Багато що залежить від контексту. Якщо ти сидиш один в кімнаті, то хочеться послухати, наприклад, симфонію Брамса. Якщо ти їдеш по хайвею I-10 з Каліфорнії в Техас, то хочеться слухати The Doors. А в маршрутках їздити абсолютно не соромно. З іншого боку, звукова гігієна важлива, але про неї замислюєшся вже після вирішення всіх інших проблем.

– Що ще дає Вам сили і натхнення? Книги, кіно, спорт, природа, люди?

– Люди та книги. Кіно я раніше дуже любив, тепер обмежуюся лише свіжим Тарантіно й реп-батлами.

– Ви перед Конкурсом Клайберна написали каденції до концерту Моцарта. Чи не замислювалися перейти з виконавців в композитори? Нехай не зараз, років через 10-20-30 …

– На щастя, як композитор я абсолютно бездарний.

Ефект майстеркласу

Ефект майстеркласу

Ефект майстеркласу

Скрипаль Орест Смовж про жанр і визначення майстекласу
12-15 грудня: майстерклас Ореста Смовжа17 грудня: концерт в Органному залі

У цьому тексті жодні імена не були змінені, тут  використані тільки ті приклади,
свідком яких я був особисто. Всі описані події відбувались публічно і могли би бути описані будь-ким іншим.
Орест Смовж

Я навіть не візьмусь припускати звідки і коли виник жанр майстеркласу, яким ми знаємо його сьогодні. Можна переглядати згадки про вчительську практику будь-кого, хто викладав публічно, чи працював з великими групами студентів одночасно. Ференц Ліст, можливо, є найближчим прикладом до сучасного майстеркласу, проте він все ж залишає відкритим питання – що таке майстерклас, і яке його визначення?

 Перше, що спадає на думку: майстерклас – це процес заняття викладача з одним чи декількома учнями, в присутності аудиторії.

Але після якої кількості присутніх процес стає майстеркласом? Коли учень заходить під кінець уроку свого колеги – чи це вже майстерклас?

Інша спроба: майстерклас – це процес, коли викладач працює зі студентом, якого він особисто не знає, в присутності будь-якої кількості людей в аудиторії, при умові що принаймні 50% не знають особисто як викладача, так і студента. Але і тут є виняток – певні педогаги люблять, або і наполягають на тому, щоб власні студенти відвідували їхні майстеркласи поза географічними межами звичного навчального процесу.

Найкраще, але і найгірше у майстеркласі – це його публічність. Публічність дозволяє великій аудиторії вчитися одночасно, а з розвитком інтернету, премудрості можуть бути поширені до будь-якої точки планети. Це перевага для будь-якого випадкового слухача, студента, що відчайдушно шукає рецепту-відповіді на всі питання, ну і, звичайно, для будь-кого, хто може перетворити це у фінансовий прибуток.

Але присутність публіки змінює спосіб викладання. Одні з найцікавіших речей, які мені доводилось чути, не могли би бути сказанами при публіці (наприклад, що певна нота в концерті Моцарта за першим разом прозвучала мертво, а за другим трохи краще – осиротіло). Крім цього – можливість побути на сцені (та ще й без потреби демонструвати власну виконавську майстерність), дає деяким вчителям легкий шанс покрасуватись своєю яскравою особистістю, поділитись історіями з життя, чи зробити собі вдалу рекламу. В деяких випадках, історії це якраз найкраще – майстеркласи Іврі Ґітліса наприклад, цікаві саме тим, як він може поділитись спогадами, і слухачі зачаровуються цим містком між залом, де вони знаходяться і по-Вуді-Алленськи чарівним минулим, в особі цього любителя цитувати Шекспіра. Дехто, накриє хустинкою свою ліву руку, щоб ніхто не викрав секретну аплікатуру – створюючи відчуття присутності мага, який історіями про своїх попередніх викладачів зчаклує фінансово-вигідне враження, буцімто він володіє секретами, які видасть тільки в приватному уроці. Одного разу я спостерігав за тим, як «викладач» півхвилини демонстрував тип сміху, що вибухнув з нього, коли той прочитав якусь цитату Сіґетті.

Це карикатурні приклади майстеркласу. І звичайно, є ті, які перетворють подію у процес відкриття, як для студента, так і присутніх, організовуючи свої коментарі у стислі, але обширні поради, вміло балансуючи між конкретними технологічними поправками з загальномузичними ідями, які можна використовувати у кожному творі до кінця життя.

Універсальність – це те, що створює хороший майстерклас, а надмірна детальність – його псує. Шмуель Ашкеназі, працюючи над скрипковим концертом Ельґара, крім коротких коментарів додавав тільки, яку аплікатуру він би використовував. Навіть не кажучи вже про те, що аплікатура – це аспект який піддається різним одинаково-вірним інтерпретаціям, такі специфічні тільки до того твору поради, залишають слухача ні з чим. Хіба якщо це спеціалізована конференція для виконавців Ельґара (але 2010 вже позаду і треба чекати 2060 для такої нагоди). Слухачі повинні мати змогу чомусь навчитись, і ще важливіше – могти використати у творах, над якими вони самі працюють, або навіть на іншому інструменті.

 Нелегко буває просидіти на цілому майстеркласі, а зазвичай це біля 2-3 годин. Бувають такі чарівники, які втримують публіку, без потреби навіть жартувати. Один з недавніх, на який мені вдалось потрапити – Кім Кашкаш’ян просила ученицю пройти певну відстань з одинаковою швидкістю, а потім, імітуючи крещендо, пройти ту ж відстань, але плануючи свою пропорційно-зростаючу швидкість таким чином, щоб це зайняло не більше і не менше 16 долей – показуючи приклад розподілу смичка. Чи її пропозиції перетворити ноти соль мажорної віолончельної прелюдії Баха у однолінійне полотно довжиною в кімнату, і збоку намалювати усі можливі фрази, де найменша це кілька тактів, а найбільша – вся частина. Такі хоча й наче виключно артистичні поради, створюють відчуття, що перед тобою справді майстер, який може посадити невелике зерно у музичний світ присутніх.

Сміх – це невід’ємна частина майстеркласу. Та й справді, знаходитись під пильним поглядом десятків, а то й сотні мистецько-голодних людей – не найзручніша ситуація для будь-кого, а трохи сміху це завжди хороший вихід. 

В Сполучених Штатах, це чомусь перетворюється у театр. Не встигне Стівен Іссерліс сказати якусь проникливу, але не смішну річ, як всі жінки у віці 60-ти заходяться реготом. Немає нічого смішного у тому, коли студент зізнається, що не знає, яка гармонія у конкретному такті, а вчитель йому каже, що треба таки вчити теорію музики. Це мабуть, якась специфіка регіону, Голлівуду, чи просто хороша погода.

 Неодноразово на майстеркласах справа доходить до співу. Це й не дивно, стільки з ним у виконавстві пов’язано. Викладачі часом питають – просять – примушують студентів співати (буває танцювати, або грати для свого зчервонілого бойфренда). Бувають і самі викладачі співають. Мідорі маючи певну освіту у вокалі, не боїться вокалізувати на сцені, а Єфим Бронфман одного разу спробував заспівати фразу, і вибачався довше, ніж співав.

 З часом, після багатьох майстеркласів, спогади про них стираються і залишаються тільки особливі. З моїх особистих – це свіжий та в одночас дуже професійно-конкретний і творчий погляд Вадима Ґлузмана; Едуард Ґрач, який при повній аудиторії людей (на щастя російською, яку майже не розуміли) принижував свою студентку, яка в той момент плакала. Ґаррі Гофманн не забув запевнити слухачів, що на відміну від решти світу, він грає правильний ритм в концерті Ельґара. Можливо не найоб’ємніший, але найнезвичніший – з Стівеном Хоффом, який показував студенту, як в сонаті Медтнера можна по-різному зіграти кілька нот, і краса звуку буквально змусила змінити курс моєї виснаженої ходи прямо в зал, без жодних попередніх на це планів.

Буває викладачі більше мучаться, ніж студенти на майстеркласі. Найбільшою мукою для багатьох викладачів є час. Зазвичай його 45 хв, деколи 60, а деколи 30 (цікаво коли комерція доведе рекорд до 15). Будь-який з цих відрізків, як зізнаються викладачі, на стільки недостатній, а деколи – тортурно-завеликий.

Прикметою майже кожного майстеркласу є питання. Зазвичай викладачі, хоча би один раз питають щось у студента. Якщо подивитись на це з погляду психології – викладач і студент задіяні у нелегкому процесі співпраці, та ще й під наглядом незнайомців, або знайомих колег. Питання дають змогу хоть трохи розслабити напругу, і створити елемент діалогу. Звичайно є питання, які не можуть бути задані публічно. Одна з моїх викладачок часто зразу ж після гри (на непублічному уроці) задає це незручне питання – «що ти думаєш»? На нього нелегко відповісти самому собі, вже не кажучи про аудиторію повну людей.

 Індустрія майстеркласу надзвичайно розвинулась, і їх кількість росте, але чи багато з них відрізняються один від іншого? Ні. Якщо відкинути стиль викладання, локацію, мову чи акцент викладача – більша частина викладання відбувається про одне й те саме. Це зазвичай студент, який недостатньо втілює свої ідеї, бере недостатньо музичного часу, не підкреслює найважливіші гармонічні вершини (або низини), ітд. Мабуть 70-80 % майстеркласів – це коли викладач намагається пояснити «про що твір» і надихнути грати яскравіше. Слухняні студенти кивають (зазвичай з посмішкою – признаком публічного дискомфорту). Мізерна кількість викладачів намагаються докорінно осмислити природу цієї глобальної проблеми (зазвичай через брак часу), і тільки одного разу я чув, щоб хтось намагався дати цьому хоч якусь відповідь. Дириґент Дьйордь Такач-Нодь припускав, що молоде покоління музикантів у серйозній небезпеці, тому що через таку часту можливість комунікації через інтернет, а не вживу, виникає менше емоційної потреби. У його власних  словах «можна спокійно з мертвим обличчям писати в телефоні комусь, що сьогодні найщасливіший день мого життя».

Отже, як слухачеві навчитись на майстеркласі? Відповідь звичайно що очевидна – слухати і спостерігати. Але також це і навик побачити паралель між почутою інформацією та власними музичними пошуками. Одного разу спостерігаючи як лютніст Найджел Норс працюює з контінуо-групою над тим, як можна по-різному розкладати гармонію – перед мелодією, під час, після, як швидко, чи коли можна задіяти додаткові струни на бароковій гітарі – я легко міг уявити, як цей досвід перейняти для сольного скрипкового Баха, в (уявному) пошуку різноманітності гри акордів.

 Майстерклас – це відносно нова річ в Україні. Ще 10 років назад (і мабуть, досить часто ще й сьогодні) – набирати досвіду у когось іншого, вважалося образою власного викладача. Декілька різних думок щодо однієї проблеми і справді можуть бути складними для опрацювання, але звичайно залишатись при одній єдиній думці – не може сприяти справжньому музичному росту.

У моїх ідеалістичних уявленнях, як би могло виглядати музичне середовище в Україні – це коли в навчальних закладах немає викладачів пенсійного віку, але галузь майстеркласів настільки розвинута, що будь-який викладач може забезпечити себе викладанням не привязаним до інституції, даючи змогу працювати тим, хто має що сказати, з вільнішим графіком і для тих, хто цього справді хоче.

В грудні у Львові мені доведеться, зі спогадами про всі ті майстеркласи, за якими я спостерігав, вийти на сцену і захищати свій професіоналізм у найкраших можливих мотиваціях. Не думаю, що я майстер, але в мене є чим поділитись.

Орест Смовж - Євгенія Єрмачкова

Шедеври світової класики у виконанні музикантів, що підкорили Старий та Новий світ, прозвучать в Органному залі 17 грудня.

Орест Смовж – скрипка (Україна-США)
Євгенія Єрмачкова – фортепіано (Україна-Німеччина)

Купити квиток
АВТОР: Орест Смовж

АВТОР: Орест Смовж

скрипаль

Літературний редактор: Тарас Демко

Вадим Холоденко у Львові

Вадим Холоденко у Львові

E

Вадим Холоденко - фортепіано, Україна - США

Вперше в Україні за довгий час! З єдиним концертом у Львівському органному залі!

E

Лауреат Золотої медалі та всіх спеціальних призів конкурсу ім.Вана Кліберна (США) – Вадим Холоденко. Як відзначає світова преса, – ”…Вадим є одним із найяскравіших світових піаністів свого покоління.”
Вихованець Київської спеціальної музичної школи ім.М.Лисенка, вдосконалював свою майстерність під керівництвом відомої піаністки Віри Горностаєвої. Вперше почав концертувавти в країнах США, Китаї та країнах Європи у віці 13 років. Лауреат численних міжнародних конкурсів. Співпрацює з такими відомим диригентами, як Леонард Слаткін, Мігель Харт-Бедоя, Карл Сент-Клер, Владімір Федосєєв та Крістіан Мекалару. Atlanta, Indianapolis, Philadelphia, та San Diego, BBC Scottish, Kristiansand, Malmö, Madrid RTVE, Qatar, Norwegian Radio, Sydney та Royal Philharmonic Orchestras.

E

Музикант особливого обдарування та майстерності, технічні можливості якого доведені до найвищого мистецького рівня та слугують найдосконалішому втіленню ідей та образів музики, яку він виконує.
Вперше у Львові, з єдиним концертом, та після довгої перерви в Україні! 
В програмі – Бах, Моцарт, Бетовен.

14 грудня, 19:00
Львівський органний зал

Вадим Холоденко – фортепіано

Камерний оркестр Collegium Musicum
Іван Остапович – дириґент

Програма;
В.А.Моцарт – Соната №8 ля мінор
Л.ван Бетовен – Соната No 2 Op 2 №2 Ля мажор
Й.С.Бах – Дуети BWV 802-805
Й.С.Бах – Концерт для фортепіано з оркестром ре мінор BWV 1052

Сімейний квиток. Напишіть нам!
Якщо у вас велика родина, але ви любите музику і хочете провести незабутній вечір із вишуканою класикою на концерті Collegium Musicum, ми з радістю подаруємо вам таку нагоду.
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздалегідь.
Безкоштовний квиток для дітей від 6-16 років. Напишіть нам!
Для нас важливо, щоб в Україні зростала культура споживання культурного продукту та квитка. Це наша соціальна місія та візія. Тож ми будемо раді подарувати Вашій дитині квиток на цей концерт.
 
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздалегідь.
Знижка для людей літнього віку. Зателефонуйте або напишіть!
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Телефон: 097 54 57 351
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздалегідь.

Прибдайте квиток заздалегідь

Рання покупка квитка зі знижкою! Придбайте квиток до 7 грудня на економте 25%. При покупці online введіть промокод. Промокод: Холоденко

Придбати квиток

Трансцендентні етюди Ліста

Трансцендентні етюди Ліста

Трансцендентні етюди Ліста

Унікальний фортепіанний цикл видатного угорського композиттора, піаніста-віртуоза, Ференца Ліста.

Квитки
E

Унікальний фортепіанний цикл видатного угорського композиттора, піаніста-віртуоза, Ференца Ліста. Яскраві поетичні образи, ремінісценсії,передані засобами роялю. Вражаюча віртуозність переростає в катарсичний стан. Тут стирається грань між виконавцем та музикою.

ПАЛАЦ ПОТОЦЬКИХ, дзеркальна зала
Львівська національна галерея мистецтв ім.Б.Возницького
вул.Коперника, 15

Тільки два виступи
18 листопада. Субота.18:00 – квитки – https://gastroli.ua/tickets/transtsendentni-etudi-lista/buy

Другий виступ відбудеться
25 листопада у консерваторії.

E

Андрій Макаревич – фортепіано

Ференц Ліст -Трансцендентні етюди

Етюд Nº1 «Прелюдія»
Етюд Nº2
Етюд Nº3 «Пейзаж»
Етюд Nº4 «Мазепа»
Етюд Nº5 «Блукаючі вогні»
Етюд Nº6 «Видіння»
Етюд Nº7 «Героїка»;
Етюд Nº8 «Дике полювання»
Етюд Nº9 «Спогад» Етюд Nº10 без назви — фа мінор;
Етюд Nº11 «Вечірні гармонії»
Етюд Nº12 «Заметіль»

Сімейний квиток. Напишіть нам!
Якщо у вас велика родина, але ви любите музику і хочете провести незабутній вечір із вишуканою класикою на концерті Collegium Musicum, ми з радістю подаруємо вам таку нагоду.
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.
Безкоштовний квиток для дітей від 6-16 років. Напишіть нам!
Для нас важливо, щоб в Україні зростала культура споживання культурного продукту та квитка. Це наша соціальна місія та візія. Тож ми будемо раді подарувати Вашій дитині квиток на цей концерт.
 
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.
Знижка для людей літнього віку. Зателефонуйте або напишіть!
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Телефон: 097 54 57 351
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.

Ірина Гінтова. Скрипка соло

Ірина Гінтова. Скрипка соло

E

Ірина Гінтова – скрипка (Україна - Швейцарія)

Ірина Гінтова – лауреатка багатьох міжнародних, а також декількох всеукраїнських конкурсів і фестивалів, зокрема: лауреатка Міжнародного конкурсу ка­мерної музики в Парижі (2001, Ґран-прі.), Міжнародного конкурсу імені Ґнесіних (2003, І премія) та Міжнародного конкурсу “Citta dі Brescia” (2007, Італія).
E
Брала уроки в майстер-класах Ігора Озіма, Менахема Пресслера, Лоуренса Пауера, Бруно Каніно, Казальс квартет. Також брала часть у таких фестивалях як: “Фестиваль Ґідона Кремера в Локенгаузі” (Австрія), “Фестиваль у Сантандері” (Іспанія) та “Жовтень з видатними скрипалями” (Італія). 
E
Свою майстерність вдосконалювала під керуванням видатного світового скрипаля-педагога Захара Брона. Ірина гастролює в різних країнах світу: Німеччині, Італії, Швейцарії, Польщі, Чехії, Іспанії та Америці.
Музична аґенція Collegium Musicum запрошує на скрипковий речиталь українсько-швейцарської скрипальки Ірини Гінтової. Віртуозна програма із промовистої музики бароко XVIII сторіччя та технічно довершеної музики ХХ сторіччя. П’ять композиторів, п’ять вимірів, і лише в одному вони сходяться повністю – у володінні часом та емоцією, яку гостро артикулюють смичок та струна.
Програма: Франческо Джемініані – Соната для скрипки соло Сергій Прокоф’єв – Соната для скрипки соло Op.115 Ґеорг Філіпп Телеман – 3 фантазії для скрипки соло Йоганн Себастьян Бах – Партита #3 BWV 1006 Ежен Ізаї – Соната #2 Op.27
Сімейний квиток. Напишіть нам!
Якщо у вас велика родина, але ви любите музику і хочете провести незабутній вечір із вишуканою класикою на концерті Collegium Musicum, ми з радістю подаруємо вам таку нагоду.
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.
Безкоштовний квиток для дітей від 6-16 років. Напишіть нам!
Для нас важливо, щоб в Україні зростала культура споживання культурного продукту та квитка. Це наша соціальна місія та візія. Тож ми будемо раді подарувати Вашій дитині квиток на цей концерт.
 
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.
Знижка для людей літнього віку. Зателефонуйте або напишіть!
Напишіть нам на пошту: collegium.musicum.lviv@gmail.com
або у месенджері на Фейсбуці – і ми знайдемо спільну мову.
Зробимо значну знижку або відразу надішлемо квиток.
Телефон: 097 54 57 351
Важливо! Ця пропозиція не діє безпосередньо перед концертом, лише заздагідь.

Прибдайте квиток заздалегідь

Рання покупка квитка зі знижкою! Придбайте квиток до 5 листопада на економте 40%. При покупці online введіть промокод. Промокод: телеман
Придбати квиток