Demko Travel Blog. Tbilisi


“Мати чи бути?” питає Фромм у моїй голові кожного разу, як кудись їду. Брати/придбати громіздкі записувальні пристрої, відеокамери, нотатники, мольберти чи фотографувальні апарати? Навіщо мені з цим носитись, якщо є китайський телефон, подумав, я і вирішив – назнімати по мінімуму, але бути присутнім максимально. Залишивши собі вражень, закарбовую десь в мережах трохи спогадів…

До Грузії!

Ранковий SKY BUS (автобус, що курсує від Південного вокзалу до аеропорту) відвіз мене до Борисполя, а тим часом Google-асистент безперервно нагадував, що скоро почнеться реєстрація на рейс, і радив поспішати, тому що мої квитки через пошту синхронізувалися з телефоном, тож мій таймінґ був під надійним контролем.
14996354_1115347948512774_238882713_n-1

Я летів до Тбілісі. Грузія! Невже?
В голові крутилось таємниче слово “ҐАМАРДЖОБА” і я майже марив гарячими хінкалями в літаку BOING 737 МАУ. Чи не вперше я здивувався, що тут пропонують каву/чай/вино/снеки придбати, а не безкоштовно, як це водиться у світі (причім зовсім недешево, кава чи чай від 2 евро). МАУ чи не єдині авіалінії, що таким займаються. Так скоро можна і жетони в туалет продавати. Але привітність стюардів підкупила…

14997167_1115347888512780_2129874269_n

Летіти до Грузії трохи більше двох годин, за цей час я встиг переслухати Бранденбурзькі концерти Баха. Перший же концерт, мій улюблений, переслухав аж двічі. До речі, увімкніть собі запис, поки читаєте.

Гарний настрій ще більше покращився від побачених гір Кавказу крізь замерзлі вікна ілюмінатора…14938020_1115347711846131_53416312_n

Брум, брум…Перше, що я запам’ятав у Тбілісі – цей гігантський велосипед, а також запах приправ.

Велосипедиста бачив аж…одного.
14937908_1115347921846110_948351354_n

Перші враження

Грузинська мова звучить всюди і також всюди написи грузинськими літерами. Враховуючи постколоніяльне минуле Грузії, яка була ще з позаминулого сторіччя частиною Російської імперії, а потім СРСР – це викликає повагу, яскрава власна ідентичність та впізнаваність. Хоч старші грузини і скаржаться, що молодь вже не та. Але де в світі не скаржаться?

Грузинська мова – ქართული ენა картули ена – належить до групи картвельських мов і має кілька головних реґіональних діялектів, нею розмовляє приблизно 4 мільйони людей.

14725760_1107353345978901_164422768661595745_n

Грузинська писемність досить характеристична, і на перший погляд, дуже складна. Ці літери були введені у столітті п’ятому, а чинна система абетки називається мхедрулі. 33 літери, понад десяток з яких я за тиждень своєї мандрівки вивчив і вже добре розрізняю.

Ось так старанно я виводив рядки грузинських літер.

14666212_1109745822406320_2987737248968530987_n

Гроші.
Валюта Грузії – ларі. На жовтень 2016 року 1Sign of Georgian Lari.svg = ~10.2 ₴ ( актуальний курс GEL на minfin.com.ua)
Таким чином, цінники у Грузії дуже приємні для ока як і тим, що цілком прийнятні для українця, так і тим, що в супермаркеті чи ресторані ти бачиш здебільшого не 50, 90 чи 170, а 5, 9 чи 17.
Монети називаються тетрі. Один ларі = сто тетрі. Все просто:

1935089_800x600_dsc_1021

Випити кави можна за 2.5 – 4.5 GEL залежно від місця. Хоча каву у Грузії подають не найкращу. Парадоксально, але продають здебільшого розчинну каву українського фасування. Українських товарів у грузинських магазинах досить багато.

14714417_1155153574521850_8742373302141452288_n

Дуже популярна серед грузинів вулична їжа. Багато пекарень, які працюють у підвальчиках старих будинків, і продають подовгастий грузинських хліб, хачапурі чи іншу випічку.

Мої улюблені пиріжки з м’ясом, які я регулярно купляв зранку тут:

Я хотів дізнатися у продавчині, як це називається грузинською, на що вона просто сказала “pie with meat”. Але ж так нецікаво!

Примітно, що молоді грузини і грузинки здебільшого починають звертатись до тебе англійською, в той час як старше покоління – знає тільки російську (що зовсім не дивно).
14723040_1253946268010923_4332989700873650176_nРізноманітні види хачапурі (сир + хліб: бувають із яйцем, квасолею, грибами та ін.) і хінкалі (є з бараниною, яловичиною, грибами, картоплею…і навіть з крабовим м’ясом).

Коштують у Тбілісі хінкалі так само, як і в Україні – 50-80 тетрі/шт. (тобто біля 8 грн) і смакують не краще і не гірше, просто їсти їх тут треба у великих кількостях на сніданок-обід-вечерю.
14718568_1052024778247283_1234455024860397568_nОкрім того є ще багато страв з квасолею (наприклад, лобіо), різноманітні пече́ні з м’яса, супи (відомий суп харчо, приміром). Окремо мушу розповісти про хаші – суп із тельбухів і ніжок. Особливо його цінують гурмани за вишуканий смак та пікантність. Виглядає це як юшка та шматки тельбухів (рубці). Готують її без приправ, а подають із часниковим соусом та приправами до смаку.
Фото з мережі:00061545

Про чачу, вина і легендарні тархун та боржомі, не кажучи вже про хорошу водопровідну воду, що надає особливого смаку всьому, говорити окремо не буду.

А ось про чурчхелу згадаю. Схожа на ковбасу, вона зовсім не із м’яса. Це вид солодощів – нанизані голкою на товсту нитку горіхи, огорнуті застиглим виноградним сиропом. Ось такі поклади чурчхели я зазнимкував в одному із найстрашніших місць Тбілісі – Дезертирському ринку, куди мене привела цікавість побачити на власні очі, те про що розповідав відомий блоґер – оглядач вуличної їжі.

14727467_525505994306095_4760832558827044864_n

p/s. Найкраще купувати такі делікатеси у маленьких містечках чи при дорозі.

Контрастне місто

14971191_1115526455161590_267881441_n

Тбілісі – справді, дуже контрастне місто. Як контрастний душ. Назву тлумачать як “тепле місто”. Перший звук у назві [тх] – [тх(і́)білісі]. Колись його називали Тифліс(і), через грецьку фонетичну традицію, але у 30-их перейменували. Теплим місто назвали через термальні сірчані джерела (які пульсують майже в центрі, і відомі зараз як сірчані бані). Саме місто майже повністю багаторазово було руйнованим та знову й знову відбудовувалося.

Тут розкіш переплітається із бідністю, руїни межують із палацами, аванґардна урбаністика із старими мурами і похиленими-підпертими хатами.

14730753_695242317304075_7297283748121280512_n

Трохи більше мільйона тбілісців живе у місті, розташованому у долині між гір та на схилах. Через Тбілісі протікає ріка Кура. Хоч вона і каламутна і бура, все ж має мальовничі береги, які з’єднані багатьма мостами.14937048_1115570398490529_207407992_nОднією з візиток сучасного Тбілісі є Міст Миру – пішохідний міст зі скляним накриттям. Міст відкритий 2010 року. Селфі-міст.
14677363_715611338614390_7025102492228648960_n

В місті багато котів і кішок. Повірте, дуже багато.
img_20161103_203930_476Сміття на вулицях нема, помітно роботу комунальних працівників.
Так виглядають типові міські дворики. Часом їх облаштовують як культурні кластери.img_20161103_203844_279

Гуляючи старим містом, в очі кидається величезна кількість проблемних будівель, що на очах розвалюються. Міська влада бореться з цим ориґінально: металеві перекладини і підпорки не дають стінам тимчасово впасти.

14937985_1115582185156017_806050969_n

Але піклуються не про всі будинки.14971390_1115584031822499_568410217_n

Однією з причин таких руйнацій є повзучий ґрунт та сеймічна активність. Тому дороги під гору роблять із бетону та бруківки.

14938087_1115580638489505_1668515575_n

Словом у Тбілісі є на що подивитися. Тижня можливо для цього і забагато, але двох днів точно замало.

Транспорт

У столиці Грузії є аеропорт, залізничний вокзал і, зрозуміло, автовокзал. Колись тут були трамваї і тролейбуси, але їхня мережа до початку двотисячних здеґрадувала.
Із громадського транспорту є метро і міські автобуси (частина з них, маршрутки-богдани).
Є електронний квиток – безконтактна картка для користування усім громадським транспортом коштує 2 ларі, для поїздки її необхідно поповнювати. Одна поїздка – 50 тетрі.
Метро хоч і оздоблене із радянським розмахом – доволі депресивне, парадоксально, але є недостача реклами.

14937967_1115592561821646_779591233_n

Рух хаотичних маршруток виявляється відстежується за gps.
14962846_1115594228488146_223536590_nВсе ж, як не хвали тбіліську транспортну систему, здається всі користуються таксі. Ніхто не замовляє машини телефоном – навіщо? Просто вийди з дому і чекай, поки проїде автомобіль. Швидко, дешево, надійно.

На гору, де є фортеця Нарікала можна піднятись за 1 ларі на підйомнику, звідки видно крупним планом центр.
14972004_1115600568487512_928274379_n

А на гору Мтацмінда – на фунікулері (4 ларі – фунікулерна картка, 2 ларі – підйом)

14709712_1167814143312512_8377415684593811456_n

Звідти видно багато!

14693656_1737958106469685_7433641469346316288_n

А на протилежну гору краще підійматись пішки, звісно, якщо з’їли не надто багато хачапурі:
14958809_1115606268486942_511536965_n

Ніколи не переходьте дорогу за правилами дорожнього руху! Навіть на центральних вулицях, це грубе порушення, а можливо, й просто образа для водіїв. Дорогу перебігають всі: дорослі, малі, діти, дипломати, пожежники, поліціянти. Це цілком безпечно (іронізую). Принаймні за тиждень я не бачив жодної аварії та не чув про нещасні випадки. Водії у Грузії просто віртуозні.

14971790_1115605338487035_1925025032_n

Ну що дослухати Бранденбурзькі концерти Баха?
На завершення не очікуйте жодних висновків, бо це не повчальна стаття = )

Трохи краси вам наостанок:

14712101_1603304986640893_1396924416373293056_n


Тарас Демко

FaceBook Comments

comments

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.