Інтерв’ю із Мішею Нодельманом


Перед концертом “Nodelman and Collegium Musicum” ми поспілкувалися із солістом, Мішею Нодельманом, відомим скрипалем, який живе у Німеччині. Яскравий музикант, чудовий сім’янин та політичний активіст, палкий прихильний України.

Багато дітей у ранньому віці починають займатися музикою, однак лише одиниці стають професіоналами. Це нелегкий шлях і багато хто здаються вже на початках. Що стало для вас сильним стимулом в дитинстві рухатися вперед?

Мені здається, що для дитини дуже важливим є баланс серйозности та несерйозности в тому, чим вона займається. Спробую пояснити. Мені пощастило: те, чим я коли-небудь займався в житті й продовжую робити зараз – від скрипки та суспільної діяльности до виховання дітей та ловлі покемонів – було мені завжди по-справжньому «в кайф».

Дитина, якщо вона залишається дитиною, органічно не терпить рутини. Разом з тим, европейське уявлення про те, що заняття музикою мають бути в “Spaß” (нім. задоволення – ред.), без ніякого зусилля, звичайно, також ніколи не увінчається успіхом. Та й задоволення буде сумнівним, поверховим. Ви коли-небудь проходили важку гру до кінця, на межі сил? Так? Ось так із палаючими очима і серцем повинна підходити дитина до інструмента. Не склалося? Змінюйте педагога або вид діяльности.

І не вирішуйте за дитину питання її майбутнього. До п’ятого класу, коли я ні з того, ні з сього взяв та й виграв першу премію на загально міському конкурсі – тоді ще міста Ленінґрада – у моєму житті були і математичні олімпіади, і футбол, і змагання з бігових лиж. Коли ж мені у м’якій формі було задано запитання : «так все таки математика, чи музика?», – я був здивований і, разом з тим, всередині вже знав відповідь.

У вашому виконавському арсеналі багато творів. Які з них залишили щось особливе після себе, і чому?

Звичайно, у кожної людини є свій набір артефактів: чи це книга, чи фільм, чи музичний альбом, архітектура, або навіть ціле місто, після відвідувань якого ви веж ніколи не будете таким, як раніше. Як правило, такі витвори прийнято називати «культовими» від групи «Бітлз» і першої «Матриці» до Борхеса і Тарковського.

Шостакович і Бах, звичайно, ж перші у списку «провідників» в моєму особистому космосі музики, те з чого складається мій алфавіт. Тому я дуже радий, що у Львові ми зіграємо один із найулюбленіших моїх скрипкових концертів – ля-мінорний концерт Баха із надзвичайно божественною повільною другою частиною. Про Стаміца багато розказати не можу. Ця музика – абсолютний сюрприз для всіх нас. Бо Стаміц для музикантів – автор єдиного твору – альтового концерту, обов’язкового твору на всіх альтових конкурсах. Але у нього є й маса іншої нам невідомої музики. Постараємося не бути банальними, струсимо нафталін та зірвемо перуки. Знаєте, ми ж як собі уявляємо ту епоху – Моцарт, Гайдн, ті білі перуки, ґалантність манер, сповільнений темп для кліпової свідомости сучасної, звиклої займатися ста справами одночасно людини. А там така безодня гумору, приколів, відвертого хуліганства! Так що спробуємо побешкетувати! Надіюся, у нас вийде.

Чи займаєтесь Ви педагогічною діяльністю?

Мені довелося протягом майже десяти років бути асистентом у найвідомішого скрипкового педагога сучасности – Захара Брона. За ці роки через мої уроки пройшла велика кількість талановитої молоді. Із нового покоління: Арсеніс Селалмазідіс, Федя Рудін та українець, лавреат премії королеви Єлизавети, Олексій Семененко.

Зараз я більше займаюся своїми дітьми, старший тільки пішов у школу, молодшому десять місяців, але обов’язково ще повернуся до великої педагогіки!

Чи часто Ваші власні діти чують скрипку і чи виявляють схильність до музики? Якою буде ваша реакція, коли ваші діти Захочуть професійно займатись музикою?

Вчора, наприклад, Давидик (мій син) спав під концерт Стаміца! (Дуже часто доводиться викроювати час для занять таким чином). Для мене головне побачити полум’яний погляд до цієї справи в  моєї дитини, і я всіляко допоможу їй знайти себе у світі музики. Мабуть, ось ключова фраза – знайти себе! Чи це музика, чи щось інше.

Кілька слів про Львів…

У Львові я вперше і дуже “aufgeregt” (нім. в захваті – ред). Так, майстер-курс, звичайно, дуже прекрасна можливість познайомитися із new generation! Якщо у майбутньому випаде така змога, то ви можете на мене розраховувати. “I think this is the beginning of a beautiful friendship!


Розмовляв Петро Жеруха.
редактор – Тарас Демко
Спеціяльно для Часопису |А:| Collegium Musicum

FaceBook Comments

comments

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.