Maksym Shalygin – Duo for violin and piano
Orest Smovzh – violin,
Dmytro Choni – piano

Collegium Fest 2015
Live recording in Lviv Philharmonic Hall
(19.12.2015)

Про твір: Duo for violin and piano

Максим Шалигін написав свій дует для скрипки з фортепіано, коли ще вчився у консерваторії в Києві. П’ятичастинний цикл утворює одне ціле, не маючи перерв між частинами, які переходять одна в одну. З композиторського погляду цей твір можна сприймати, як постійне переосмислення, символічне трактування, та вихід за рамки – поняття камерного циклу; виконавських жанрів; елементів виконання; та сам процес виконання на сцені. Перша частина, “прелюдія” починається з імітації того, з чого починає всякий музикант – настройки інструменту, яка переходить у повільну гаму, наче скрипаль розігрується, і плавно нізвідки починається друга частина, “Серенада”. З одного боку, композитор наче і бере такий буденний процес музиканта як розігрування, одночасно втілюючи це з художнім змістом, наче відсторонюється від цих деталей, до рівня, коли їх присутність вже не важлива. Серенада занурює у загальну атмосферу твору, повільного але сталого і тихого пульсу, супроводжуючи мелодією, яка ніби нікуди й не рухається, і нікуди не прямує, створюючи разом з пульсом відчуття зупинки часу, і коли вже виконавці переходять в інший стан, у якому не так важливо що вони на сцені, і що вони щось виконують, а все перетворюється у просте музикування, яке водночас є і поверненням до основи камерної музики, але й іншим втіленням типу концертного виконавства камерної музики. Переходячи у третю частину “Танець” перші три частини утворюють дуже поступову, повільну і ледь наростаючу лінію розвитку, яка зі свого власного герметичного часового світу безжалісно кидає у вибух нестримної енергії, що на умовній карті твору є надзвичайно різкою ландшафтною рідкістю, наче вся повільна музика навколо існувала тільки для того, щоб всього лиш раз вистрелити і повільно чекала свого часу. “Танець” знов таки, є символічним, як і у багатьох інших композиторів, твори, які носять назву танцю не є для танцювання, але для символічної фарби. Четверта частина “Каденція”, можливо є найконцентрованішою частиною твору. Її можна трактувати як екзистенцією та центр всіх попередніх і наступних частин циклу, які з’єдналися у одній точці, утворивши лиш одну довгу ноту у скрипки, яка і є всією каденцією. Дует закінчується “Колисковою” – мелодією, яка трохи змінюючись, повторюється декілька разів, після чого ще один раз, дует викидає із свого часового простору і закінчується.