Ім’я цього німецького композитора навряд чи щось скаже непрофесіоналові. Але без нього не було би Баха, Генделя, Моцарта, Бетовена. Його називають «мандрівним композитором», адже він за своє життя об’їздив пів-Європи, а рукописи його творів дійшли аж до Києва.

 Йоганн Якоб Фроберґер прожив насичене й яскраве життя. Але до нас дійшли лише основні факти з його біографії та цікаві історії, котрі він увічнив у власних творах. Ми навіть не знаємо, чи був Фроберґер колись одружений. Але враховуючи непосидющий спосіб життя, навряд чи він мав сім’ю.

Утім, спробуймо зазирнути в далекі віки та розповісти докладніше про композитора, 400-річчя якого музичний світ святкуватиме наступного року.

Батькова наука

Йоганн Якоб Фроберґер народився 1616 року у Штутґарті. Точна дата народження невідома, але хрещений він був 19 травня. Його батько Базиліус Фроберґер був тенором придворної капели Вюртемберґа. На момент народження Йоганна Якоба кар’єра Фроберґера-старшого йшла вгору, через п’ять років він отримав посаду придворного капельмейстера.

У Базиліуса Фроберґера та його дружини Анни Шміден було 11 дітей. Четверо синів – Йоганн Якоб, Йоганн Крістоф, Йоганн Ґеорґ та Ісаак – стали музикантами. Усі вони пізніше, окрім нашого героя, залишилися у Штутґарті та служили при Вюртемберзькому дворі.

А от четвертому сину-музикантові не судилося довго всидіти на одному місці.

Йоганн Якоб отримав початкову музичну освіту в батька. Познайомитися з творчістю інших композиторів допомогла батькова бібліотека, яка містила понад 100 томів музичних творів. На жаль, після смерті Базиліуса Фроберґера її були змушені продати на аукціоні. Батьки композитора та сестра померли 1637 року від чуми.

Початок мандрів

Йоганн Якоб залишив рідний дім 1634 року. Сталося так, що талановитого хлопця у Штутґарті помітив шведський посол, котрий перебував там під час Тридцятирічної війни. Він був настільки вражений талантом Фроберґера, що взяв юнака із собою до Відня. 18-річний музикант спочатку стає співаком імператорської капели, потім придворним органістом.

На Фроберґера покладають великі надії та виділяють стипендію на навчання в Римі у відомого Джироламо Фрескобальді. Наступні три роки він учитиметься мистецтву композиції інструментальної музики. Як людина творча, Фроберґер поринає в італійське середовище. Він не тільки глибоко сприймає італійську музику, але й приймає католицизм.

1641 року молодий композитор повертається до Відня та служить органістом і камерним музикантом при дворі. Та дорога знову кличе його, і наприкінці 1645 року Фроберґер їде вдруге до Риму. Тепер штудіювати вокальну композицію в Анастасіуса Кірхера.

Кірхер відомий своїм винаходом під назвою arca musarithmica. Це музична машина, котра містила картки зі зразками контрапункту та поетичних рим. Комбінуючи ці картки, можна було написати цілий твір, навіть не маючи музичної освіти.

This slideshow requires JavaScript.

«Музична скриня» Кірхера arca musarithmica

Повертаючись назад до Австрії, Фроберґер взяв із собою музичну скриню. Він зупинявся в Мантуї й Флоренції, щоб презентувати місцевим правителям винахід свого вчителя. Але найбільше захоплення музична машина викликала в імператора Фердинанда ІІІ.

«Шпигунський» вояж Європою

Композитор і цього разу не затримується надовго у Відні. Помирає дружина імператора Марія Леопольдина, музичне життя двору стає не таким насиченим, і Фердинанд ІІІ відправляє музиканта у подорож Європою.

За чотири роки той відвідує Дрезден, Кельн, Антверпен, нідерландські провінції Зеландію та Брабант, Брюссель, двічі – Лондон та надовго зупиняється в Парижі. Там композитор особисто знайомиться з видатними французькими музикантами того часу.

Великий вплив на нього справив французький лютневий стиль, що відображено у пізніх сюїтах. Саме Фроберґер довів жанр середньовічної сюїти до досконалості. Він увів типові обов’язкові частини: алеманда, куранта, сарабанда та жиґа. Це чотири танці німецького, італійсько-французького, іспанського та ірландського походження (ось де в повній мірі проявився космополітизм композитора).

У свою чергу, музика німця вплинула на паризьких колег. Наприклад Луї Куперен навіть створив декілька творів «наслідування пана Фроберґера».

Froberger-autograph-partitaquarta

Автограф Partita Quarta Фроберґера

Композитор дає безліч концертів у європейських столицях. Сучасники стверджували, що він був неперевершеним виконавцем клавірної музики. Секрет полягав в особливій ритмічній свободі, яку він перейняв від Фрескобальді. Але було і щось ще. Бо навіть учні Фроберґера не могли відтворити стиль свого майстра.

Музикант імператора виконує не тільки музично-дипломатичну місію, але й, як стверджують деякі джерела, шпигунську. На той час багато людей мистецтва в чужих країнах шпигували на користь своїх правителів, зокрема Джон Доуленд та Пітер Пауль Рубенс.

Поневіряння великого меланхоліка

Під час подорожей Фроберґер описує свої пригоди у п’єсах. Це були чи не перші програмні музичні твори того часу. Раніше композитори не супроводжували музичні твори текстовим коментарем.

А Фроберґер відкриває музичний твір докладним описом того, чому він присвячений. Як, наприклад, у «Скарзі на печальну подорож до Лондона … ».

Перепливаючи Ла-Манш, корабель Фроберґера зазнав нападу піратів. У композитора забрали всі речі, він спустився на англійський берег лише у старому матроському одязі, без копійки в кишені. Нещасний спробував влаштуватися роздувачем міхів органу в місцевому соборі. Але якось під нападом меланхолії забув про свої нові обов’язки. «Й органіст його за це вилаяв, вказав йому на двері, та ще й виштовхав стусанами, вважаючи Фроберґера простим матросом. Дуже засмучений, він дав волю почуттям і вилив свій смуток у цьому Плачі», – пише сам автор.

«Скарга, пов’язана зі сумною подорожжю до Лондона» (Plainte faite à Londres pour passer la Melancholie ), сюїта ХХХ

Не менш ризикованими були подорожі суходолом. Так в алеманді з ХІV сюїти Фроберґер розповідає, що під час поїздки з Брюсселю до Ловену його оточили лотаринзькі солдати, побили та пограбували, а потім відіслали назад.

Ще один трагічний епізод знайшов відображення у ламенто (плач, оплакування) на смерть лютніста Бланроше, який загинув, впавши зі сходів. Падіння Фроберґер передав у музиці за допомогою низхідної гами.

Композитор часто вдавався до таких зображальних елементів у музиці. Так багаторазовими пасажами він передає свої спроби зібратися на гору, а сходження мелодії через три октави наприкінці говорить про те, що автор все-таки дістався вершини.

1654 року Фроберґер пише ламенто на смерть сина імператора, Фердинанда ІV. Закінчується п’єса гліссандо, яке підноситься вгору, символізуючи вознесіння душі спадкоємця престолу. Рукою композитора позначено, що у цьому місці «розверзлися хмари і промені світла разом з ангелами спускаються з неба».

А ще через три роки помирає сам імператор. Наприкінці Плачу по ньому Фроберґер також зображає вознесіння висхідною гамою і завершує потрійним фа. F-F-F символізує ім’я померлого – Фердинанд ІІІ.

Культ смерті панував у середньовічній Європі. Композитор навіть зобразив у музиці власний кінець. «Роздум про мою майбутню смерть, який грається повільно, зі стриманістю» був написаний у Парижі в травні місяці. Навколо буяє весна і життя, а композитор чомусь думає про смерть. Можливо, він відчував, що помре саме чарівної травневої пори?

Відійшов з молитвою

Після смерті Фердинанда новий правитель Леопольд І відіслав ще не старого 41-річного композитора на пенсію. Причина була зовсім не у музиці. Активно приймаючи участь у політичному житті, Фроберґер підтримував противників нового імператора.

Останні 10 років життя композитор знайшов тиху гавань. Він оселився у своєї учениці герцогині Сибілли Вюртемберзької в резиденції Ерекур у Бурґундії, там давав уроки. Але, як свідчать документи, все одно не міг відмовитись від подорожей. Відомо, що 1665 року приїхав у Майнц на запрошення курфюрста-архієпископа, а незадовго до смерті Фроберґер відвідав Мадрид, де написав «Медитації на майбутню смерть патронеси герцогині Сибілли Вюртемберзької-Монбельяр».

Про кінець його життя відомо з листування герцогині Сибілли з Константіном Гюйгенсом, який був захоплений талантом маестро і хотів видати його твори. Однак герцогиня стверджувала, що перед смертю композитор заповідав їй берегти рукописи, тому кожного разу відмовлялася надіслати їх навіть для копіювання.

122696190_Johann_Jakob_Froberger_A

Загалом вона дуже докладно описує останні дні Йоганна Якоба. Передчуваючи свою смерть, він за день до того зробив усі необхідні приготування. Увесь свій спадок заповів поділити між тими, хто жив із ним останні роки, не оминувши навіть церковних жебраків, пише герцогиня.

За її словами, Фроберґер був дуже набожним і навіть помер під час вечірньої молитви 6 чи 7 травня 1667 року зі словами «Ісусе Христе, милостивий будь до мене».

Пам’ятний знак Фроберґеру біля замку в Ерекурі

Подорож після смерті

Можна сказати, що Фроберґер був одним з небагатьох композиторів ХVII століття, який не знав забуття. Найбільші посмертні друковані видання з’явилися вже наприкінці XVІІ століття у Майнці та Амстердамі.

Музика Фроберґера вплинула на композиторів XVII століття Куперена, Бема, Букстегуде, Пахельбеля. 12-річний Бах переписував твори свого земляка ночами, коли самотужки осягав музичну науку.

Гендель, Моцарт і навіть Бетовен вчилися у Фроберґера контрапункту. Поліфонія його токат надихала Муффата і Форкеля. А Кунау та Ліст захоплювалися програмністю творів німця.

Й.Я. Фроберґер – Токата ре мінор

Лише два твори Фроберґера були надруковані за його життя – «Hexachord Fantasia» (Рим, 1650) та «Fugues et caprices» (Париж, 1660). Але натомість багато розповсюджувалося у рукописах. До речі, сам Фроберґер, пишно декорував свої манускрипти.

Froberger-toccata-bad-gray

Одна з токат Віденського рукопису Фроберґера

Рукописи продовжували подорожувати і після смерті автора. Найзахідніша точка їхньої подорожі – Нью-Йорк. На початку 2000-х на аукціоні Sotheby’s за півмільйона доларів був проданий той самий манускрипт з медитацією на смерть Сибілли.

Знімок екрана з 2015-11-12 00:46:38Титульна сторінка манускрипа з Sotheby’s

А якнайдалі на схід «заїхав» рукопис токат, сюїт та ламенто. Його віднайшли 1999 року в Києві. Виявилося, що манускрипт разом з матеріалами родини Баха та інших композиторів взяли як трофеї бійці Червоної армії у 1945 році. Наразі всі матеріали повернені у Державну Бібліотеку в Берліні. А кожен охочий може придбати елегантне факсиміле рукопису Фроберґера за 130 доларів із сучасною транскрипцією Пітера Вольного.

This slideshow requires JavaScript.

Фрагмент факсиміле рукопису Фроберґера, знайденого в Києві.

Фроберґер був для середньовічної Європи музичним місіонером. Не боячись небезпек, нехтуючи особистим життям, «мандрівний композитор» з Німеччини увібрав музичні традиції Італії, Австрії, Франції, Англії, Нідерландів. Їхній сплав породив оригінальну музику, якою захоплювалися сучасники і нащадки.


Автор: Діана Коломоєць
Ексклюзивно для Часопису |А:| Collegium Musicum

Редактор: Тарас Демко