Галицький симфонізм. RE: Роман Сімович


Для висвітлення невідомих сторінок української музичної культури, як невід’ємної частини цілого народу, віднаходимо і публікуємо невідоме, згадуємо призабуте.

До ювілею львівського композитора-симфоніста Романа Сімовича (1901 – 1984) – концертна аґенція Collegium Musicum,  пропонує серію публікацій, присвячених його життю і творчості.


 

В гроні галицьких композиторів ХХ-го століття Роман Сімович посідає особливе місце. Як і багато його співвітчизників, він пройшов складний і тернистий шлях, здобуваючи право і мрію свого життя — писати музику. Походив Р.Сімович зі священичої родини, в якій народився 1901 р. у мальовничому Снятині. Як типовий представник галицького священництва, його батько — Аполлон (символічне ім’я покровителя всіх муз) був істинним “апостолом черні” (О.Кобилянська) сповняючи по багатьох селах Галичини-Буковини, куди посилала його доля, важкі обов’язки і духовного пастиря, і сільского вчителя, і керівника церковного хору та хорів товариства “Боян”. В плеканні любові до мистецтва, науки і рідного краю зростав майбутній композитор, який, як кожна дитина з кола галицьких інтеліґентів, отримав початкові музичні студії.

Фотографія Р. Сімовича, М. Колесса, А. Кос-Анатольського під час Декади Українського мистецтва в Москві. 1951. ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 883, арк. 3.

Фотографія Р. Сімовича, М. Колесса, А. Кос-Анатольського під час Декади Українського мистецтва в Москві. 1951. ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 883, арк. 3.

Воєнні лихоліття першої світової не зупиняють юнака в натхненному пориві до музики. Він навіть їде наперекір родині до Берліна, де прагне отримати фахову музичну освіту. Та життєві умови вперто диктують свої права: з огляду на незаможний стан родини Р.Сімович здобуває диплом агронома у Вищій Агрономічній Школі. Проте, любов до музики перемагає, і тепер доля приводить його до Краківської консерваторії. Та магічним світлом манила до себе музична Прага, яка стала свого роду Меккою галицьких музик — В.Барвінський, Н.Нижанківський, М.Колесса і цілий ряд високласних музикантів саме тут здобували щаблі вищої майстерності. Маючи 29 літ, Р.Сімович вступає до омріяної Празької консерваторії, потрапляючи в клас легендарного В.Новака — учня А.Дворжака. Закінчуючи консерваторію симфонічною поемою “Карнавал” молодий композитор виказує вже стилістичні особливості письма — міцне інтонаційно-ритмічне опертя на народні первістки.

Після повернення в Галичину, не дивлячись на часто фатальні життєві обставини (окупація, війна), Р.Сімович працює по різних містах на нелегкій музично-педагогічній ниві, а особливу підтримку знаходить в особі С.Людкевича. В творчості його притягають великі симфонічні форми, і от, вслід за С.Людкевичем, М.Колессою Р.Сімович починає інтенсивно працювати в сфері симфонічної музики.

Фотографія композитора Олександра Семеновича Теплицького з Колессою, Вимером, Р. Сімович та іншими діячами мистецтв у м. Львів. кін.1960-х. ЦДАМЛМ України, ф. 972, оп. 1, од.зб. 10, арк. 3.

Фотографія композитора Олександра Семеновича Теплицького з Колессою, Вимером,
Р. Сімович та іншими діячами мистецтв у м. Львів. кін.1960-х.
ЦДАМЛМ України, ф. 972, оп. 1, од.зб. 10, арк. 3.

І дійсно, впродовж багатолітньої творчої діяльності Р.Сімович постав як один з найплідніших композиторів-симфоністів, адже окрім сценічних та вокально-симфонічних, камерно-інструментальних, вокальних жанрів, Р.Сімович — автор семи симфоній. Окремі з яких мають яскраві програмні назви – “Гуцульська”, “Лемківська”, “Весняна”, “Героїчна”, “Гірська”, чим засвідчують особливу прихильність автора до втілення локального національного колориту. Та пристрасть Р.Сімовича до великих симфонічних полотен проявилася і у зверненні композитора до інших симфонічних жанрів: сюїт, поем, увертюр. Серед них – “Гуцульська” та “Ювілейна” сюїти, поеми “Максим Кривоніс”, “Довбуш”, “Пам’яті І.Франка”, увертюри “Карнавал”,“Юність”. Яскравий просторовий звукопис, тонка пейзажистика, свіжа етнолокальна ладово-інтонаційна барва, розмаїття пружних ритмів, досконале володіння ресурсами оркестру з відчуттям щедрого багатства тембральності народного  інструментарію, натхненна і прониклива емоційність та щирість — все це викликає захоплення музикою композитора, яка, однак, не позбавлена глибини та пристрасного драматизму.


Лист Р. Сімовича до А. Кос-Анатольського. 24 листопада 1967. ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 547, арк. 1, 2.

Лист Р. Сімовича до А. Кос-Анатольського. 24 листопада 1967.
ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 547, арк. 1

Лист Р. Сімовича до А. Кос-Анатольського. 24 листопада 1967. ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 547, арк. 2

Лист Р. Сімовича до А. Кос-Анатольського. 24 листопада 1967. ЦДАМЛМ України, ф. 124, оп. 1, од.зб. 547, арк. 2


 

Автор тексту: Лілія Шевчук-Назар, музикознавець
Архівні матеріали відшукали ред. Часопису |A:| Collegium Musicum


FaceBook Comments

comments

Коментувати

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.