Рік тому, 21 березня, у 330-й День народження славетного композитора Йоганна Себастьяна Баха увесь світ та Україна зокрема долучилися до ініціативи Bach in the Subways. Відбулося грандіозне дійство під назвою Бах Маратон, де більше, аніж 24 години лунала музика барокового генія. Серію концертів провели Львівська обласна філармонія, Будинок органної та камерної музики, Палац Потоцьких, кав’ярні, ресторани й громадський транспорт. Серед учасників Маратону – понад 600 музикантів з України та з-за кордону. Встановлений рекорд України вкотре підкреслював: відбулося щось феєричне та незвичайне.

03-21-BahПрограма Бах Маратону передбачала надзвичайно складний твір: 6 сюїт для віолончелі соло. Віолончеліст-віртуоз українського походження Артем Шмагайло, що мешкає у Генті (Бельгія) зробив собі своєрідний челендж і впорався із почесним завданням: інтерпретацією цього твору.

Взятися за виконання усіх шести сюїт під силу не кожному. Один інструмент, один тембр, яким чином протягом усього твору зацікавити публіку? Йоганн Себастьян Бах мав на це свою власну думку: звернувся до поліфонічного насичення мелодій одноголосся. Слухача насамперед захоплює емоційно-виразна сила музики, ритмічна канва сюїт, адже вона м’яка, еластична, поліфоніст використовує плавні, поступові переходи. Напротивагу цьому у сюїтах діє найактивніший імпульс розвитку вгору.

Про свій неймовірний челендж, тобто виклик самому собі – виконання 6 сюїт Артем охоче ділиться і підкреслює: сам від себе не очікував такого рекорду.


Анна Шпилевська:
– Які передумови до виконання цих колосально складних сюїт? Про Ваші два концерти в рамках «Маратону» говорили не один місяць, усім сподобалося віртуозна інтерпретація, а коли публіка аплодує стоячи – це справжнє визнання для митця.

Артем Шмагайло:
– Історія є досить простою. Коли дирекція Філармонії запропонували мені виконати всі 6 сюїт Баха, відверто кажучи, я був шокований, бо ніколи в житті не планував грати цей надскладний твір. Більше того, взятися за 6 сюїт Баха – це самогубство. Спочатку я зрозумів для себе, що не маю бажання розглядати цілісно таку складну барокову річ. Згодом у мене виникла ідея спробувати, адже шоста сюїта написана для п’ятиструнної віолончелі, а я знаю, що такі інструменти існують (шкода лише, що я їх ніколи не бачив). Крім цього, маю запис гри у виконанні кількох відомих музикантів, і це дійсно – геніально!

6-ту сюїту Й.С.Баха просто фізично неможливо грати на 4-струнній віолончелі, бо вона – екстремально складна. Її грають виключно конкурсанти найпрестижніших конкурсів, випускники музичних академій. А мені ж потрібен саме бароковий інструмент: для гри використовується бароковий смичок, віолончель не має шпиля, інтерпретація відбувається на жильних струнах. Окрім цього, ця віолончель вимагає зовсім іншої манери гри.

Барокові інструменти існують у світі, а отже, поставало питання: де їх знайти? Тоді я почав налагоджувати зв’язки – відвідав одного знайомого майстра і спитав про віолончель такого типу. І от, уявіть собі, цікавлюся у нього про те, чи чув маестро про цей інструмент. На що він здивовано відповідає – «ні» й додає, що 5-ти струнний інструмент жодного разу не бачив.

Подякувавши за ідею для втілення, майстер обіцяв спробувати зробити бароковий інструмент за рік. Відповідь його вразила: «Мені потрібен цей інструмент вже і навчитися грати на ньому я маю найближчим часом».

Не втрачавши надію, я писав у соціальні мережі, надсилав запити своїм друзям, проте мене чекала пустка: ніхто нічого не чув. Лише один музикант відповів на повідомлення, але за його посередництвом знайти віолончель не вдалося. Отже, майже втративши надію, я звернувся до своєї викладачки у Генті, проте і тут – невдача.

Нарешті мені поталанило. Я зустрівся із викладачем Консерваторії, який дає в оренду інструмент такого типу. Спробувавши, зрозумів, що зможу навчитися грі, хоч я і сучасний інтерпретатор. Отож, в запасі мав 5 місяців для того, щоби відновити у пам’яті п’ять сюїт й вивчити останню, найважчу. Перші три мав у репертуарі, в четвертій – жодної ноти не грав, п’ята була в роботі. Опанувавши гру, нарешті знайшов майстра, який погодився створити п’ятиструнну віолончель спеціально для мене. 1 березня я отримав інструмент, на вивчення 6-тої сюїти було 20 днів. 

– Двадцять днів для такої надскладної частини твору? Віртуозну, складну шосту сюїту за такий малий період часу? Це направду виклик самому собі. 

– Саме за таку кількість днів я навчився грати, проте змінилася фізика строю розташування струн. Важко після автоматизму гри на сучасній віолончелі перелаштовувати свої звички. Я вважаю, що грати всі 6 сюїт в один вечір – це безглузда ідея.

– Проте це – Ваш власний рекорд? 

– А й справді, рекорд! До Бах Маратону я готувався також і фізично. Досить непросто бути на сцені 2, 5 години. Ти мусиш зацікавити слухача одним і тим самим тембром.

– Вам вдалося на 100 відсотків викластися, а величезна віддача від публіки наповнювала зал.

– Дякую. Насправді я задоволений тим, як усе вийшло. Звісно, маю до себе претензії, але із іншого боку розумію, що це – досить самокритичний підхід. Приміром, Пабло Казальс (каталонський віолончеліст, диригент, композитор, музично-громадський діяч – прим. ред.) виконував усі сюїти Баха кожного дня протягом життя. Звісно, його інтерпретація є важливою для мене. Навіть Мстислав Ростропович (видатний російський віолончеліст, диригент, суспільний діяч прим. ред.) казав, що він би ніколи не наважився записати усі сюїти Баха, лише наприкінці життя зробив такий крок. Ментально і психологічно це – дуже складна робота. Після концерту незнайомі люди дякували мені за виконання, звісно такі ознаки уваги дуже імпонують. Якщо публіці сподобалось, бо ж люди аплодували стоячи – значить я зробив хорошу справу, як би там не було, і які б питання у мене до себе не виникали.


Колосальна складність та невтомна праця – ось дві речі, які були присутніми рік тому на Бах Маратоні. Виконання 6-ти віолончельних сюїт Баха досягло висот. З того часу Артем встиг дати велику кількість якісних і віртуозних концертів. Нехай висока музика супроводжує Ваше життя всюди, а кидати виклик собі самому – велике мистецтво.

Про власний рекорд виконання розпитувала Анна Шпилевська.

Довідка:

Shmahaylo Artem.Артем Шмагайло – випускник Криворізькго Музичного училища, Львівської національної музичної академії. Грав у різних ансамблях та та оркестрах, зокрема був представником струнних квартетів «NovaArt» , «Classic-Modern», ансамблю сучасної музики «ProetContra», симфонічного оркестру INSO-Lviv, камерного оркестру «Віртуози Львова» (з 1999 до 2006).

2003 рік – лауреат міжнародного конкурсу молодих виконавців «Мистецтво XXI століття» (Київ-Ворзель). У цьому ж році Артем отримав спеціальний приз на міжнародному конкурсі ім. Й. Брамса (Пьортшах, Австрія). У числі нагород віолончеліста – лауреацтво на третьому міжнародному конкурсу ім. М. Лисенка в Києві (2007)

В період з 2006 по 2010 Артем працював у складі струнного квартету. За час цієї співпраці він відвідав більше 72 країн світу.

З 2010 по 2013 рік виконавець навчався в Королівській Консерваторії в місті Гент (Бельгія) ( клас професора Юдіт Ермерт).

Під час студій Артем приймав участь у майстер-класах від знаменитих музикантів, таких як: Марія Чайковська, Лукас Фельс, Алан Монье, Конраден Бротбек та Ральф Кіршбаум.

На даний момент Артем Шмагайло працює в Бельгії, Німеччині та Швейцарії, виступає як соліст, так і камерний та оркестровий музикант.

Ремарка:

Пабло Казальс так характеризує цей цикл: «… Сюїти для віолончелі дозволяють зробити висновок, що Бах бачив технічні можливості цього інструменту – можливості, які в той час не отримали належного застосування. Тут, як і в багатьох значеннях, він йшов попереду свого часу»


Автор: Анна Шпилевська
Спеціально для Часопису |А:| Collegium Musicum