[:ua]

За давньою традицією, що походить із античности, поети розпочинали свої твори зі звернення до муз, дякували їм за натхнення або просили для себе більшого творчого запалу. Так було століттями і, можливо, саме тому розвиток літератури не зупинявся, ба навіть навпаки. Хоча краще на цю спірну й небезпечну тему говорімо пошепки. Ще із часів Гесіода (а може, з іще глибшої давнини) періодично актуалізується ідея, яку цей давньогрецький поет висловив у “Роботах і днях”, що ми, мовляв, нещасне покоління людей, живемо в найгірші часи, а золоті віки минули безповоротно. Тому про розвиток, так само, як і про апокаліптичну деґрадацію, говорити варто лише тим, хто з доброю витримкою і готовий до запеклих дискусій. Але хто зна? Можливо, ви такі ж радикальні, як Вільям Блейк? Тоді вас не переконати. Але хіба це погано?ninemuses

Захоплюювався древніми часами Блейк усе своє життя. Він вірив у велике втрачене мистецтво, яке відновити можна лише силою Уяви, з допомогою Поетичного Генія. Догматично і радикально та цілком у стилі Блейка. Він ще з юного віку почав підозрювати, що Музи покинули сучасне йому англійське мистецтво, – схилявся він лише перед окремими поетами-класиками минулого, серед яких були Гомер, Софокл, Данте, Мільтон…

Блейк докоряє музам за їхній відхід від поетів і лаконічно артикулює це у невеликій ранній поезії “To the Muses” (“До муз”), яку він написав, за свідченнями біографів, у віці до 20 років, тобто не пізніше 1777 року, та включив згодом у свою першу збірку “Poetical Sketches”. “До муз” — це четвірка чотиривіршів, написана правильним чотиристопним ямбом із милозвучним перехресним римуванням. Ранній Блейк — це спроби стилізації, класичні форми, симетричні фігури… лячна симетрія з’явиться трохи згодом!

[column size=one_half position=first ]

Whether on Ida’s shady brow,
Or in the chambers of the East,
The chambers of the sun, that now
From ancient melody have ceas’d;

Whether in Heav’n ye wander fair,
Or the green corners of the earth,
Or the blue regions of the air,
Where the melodious winds have birth;

Whether on crystal rocks ye rove,
Beneath the bosom of the sea
Wand’ring in many a coral grove,
Fair Nine, forsaking Poetry!

How have you left the ancient love
That bards of old enjoy’d in you!
The languid strings do scarcely move!
The sound is forc’d, the notes are few!
W. Blake [/column]

[column size=one_half position=last ]

Чи на тінистий Іди схил,
Або в палати – десь на Схід,
В палати сонця, де вже стих
Від давніх напівів і слід;

Чи може в Рай лежить ваш шлях;
В зелені закутки земли;
В блакить – в бездонних небесах, –
Де з пісні родяться вітри.

Чи ви у горах з кришталю,
У водах – на морському дні,
Серед коралів? Я молю:
Музи, Поезія в біді!

Як ви могли любов забути,
Що барди з древности плекали?!
Ослаблі струни ледве чути,
І звук зажатий, нот замало!

Переклав Тарас Демко

[/column]

Перша строфа поезії починається з яскравого образу — гори Іди, про яку пише Гомер в “Іліаді”. З цієї гори, що недалеко від Трої, боги спостерігали за перебігом Троянської війни. Чи не натякає часом Блейк, що музи могли там же й лишитись? Кожен із образів — це здогадка про місце, де можуть перебувати зараз музи, полишивши поезію. Кольорові й дуже конкретні епітети, ніби нагадують, що автор також і художник, котрий володіє словом з такою ж вправністю, як і вмінням малювати візуальні картини. Пульс вірша створюється контрастами від того, що кожен наступний образ підібраний за контрастом до попереднього. Більше того, кожен наступний — яскравіший і гарніший. Все це різко протиставлено сучасному поетові світу. Сині глибини неба, Рай, зелені закутки землі, чи корали на дні моря, залиті сонцем палати — прекрасні (чи не тому, що музи живуть там?, або ж музи там — бо їм хочеться краси?), натомість, світ без поезії, що тішила колись давніх бардів — блідий і бідний. 

В. Блейк - Навуходоносор, 1795

В. Блейк – Навуходоносор, 1795

Вірш — своєрідний заклик, заклинання, що у своїй формулі має чотири елементи, позначені поетичними символами: вогонь (сонце), повітря, вода і земля. Змішавши їх у відповідних пропорціях, поет насмілюється звернутися до Дев’ятки Муз і врешті прямо натякнути їм на їхній нерозсудливий і жорстокий вчинок.

До муз” – простий і неускладнений множинними смисловими рівнями поетичний твір, на відміну від більшості поем Блейка, писаних у більш зрілому віці, коли він поступово віддаляється від традиційним форм і смислів, причім зовсім небезпідставно.

Вірш дуже особистий, хоч, до слова, і вузькопрофесійний, бо передає переживання поета стосовно поетичної творчости.


Автор: Тарас Демко

[:]

Facebook

comments