Чим цікавий Людкевич?

Есей композитора Золтана Алмаші із циклу текстів “Слухаючи Людкевича”, спеціально до фестивалю “Людкевич Фест”

Есей композитора Золтана Алмаші із циклу текстів “Слухаючи Людкевича”, спеціально до фестивалю “Людкевич Фест” 

Чим є цікавий Людкевич? Чим він може бути для нас актуальним?
Ці думки мене переслідували, коли я, не буду брехати, із захопленням переслухав фа-дієз мінорний фортепіанний концерт, і жодного разу в мене не виникло бажання натиснути на кнопку стоп (це характерна ознака нашого часу – не так часто ми дослуховуємо до кінця твори великої форми! Кліпове мислення, епоха мініатюр.
І я зрозумів, в чому справа! У Людкевича нетривіальна форма, незважаючи на показову традиційність і академічність. Саме у цій грі нетривіальності і -“збереженні традицій старої школи” я бачу родзинку, і – стимул слухати цю музику далі.
Взагалі, ім’я Людкевича я чую з найбільш раннього віку. Парадокс в тому, що – ми його зараз намагаємось популяризувати як несправедливо забутого автора, разом з тим в процесі свого розвитку як музиканта я постійно чув його музику, бачив певний пієтет щодо цієї фігури, і як це буває – пліч-о-пліч з пієтетом жили і анекдоти про Людкевича.
Він був певною “священною коровою” для львівських музикантів і, особливо – для теоретиків.
Виконання його масштабних творів у філармонії завжди були подією для львівської інтелігенції. Досі пам’ятаю зі шкільних часів факт виконання його кантати “Кавказ”, пам’ятаю численні обговорення цієї події серед мого дорослого оточення. Обговорення пам’ятаю, саму музику – ні.
Музика ця мені не дуже подобалась, і я намагався її уникати. Але це не завжди мені вдавалось. Колись зі спеціальності мені довелось грати його Колискову (це переклад для віолончелі і фортепіано його вокального твору). Так я відкрив для себе Людкевича-мініатюриста… Стоп, ні!
Людкевича-мініатюриста я відкрив раніше! Тато мій грав часом на концертах його скрипкову п’єсу “Чабарашка”. Я був впевнений, що п’єса ця про популярного мультяшного героя тих часів – Чебурашку. Я ще дивувався, що такий рафінований галицький інтелігент-професор як Людкевич, міг звернутись до тематики совєцьких мультиків!
Але там була різниця в одній букві… Розчарування у мене було велике, я мало не розплакався!
До речі, я досі не знаю що означає слово “чабарашка”.

Вертаємось до “Колискової”. Я її вивчив, мушу сказати – полюбив! І тут така історія – я маю їхати в літній табір в Німеччину! Сказали брати віолончель. Я вирішив грати “Колискову”. Це міг бути мій перший виступ за кордоном.
Але виявилось, що ми жили в палатках, роялю не було, і нікому наше музикування не було потрібно. Так віолончель і валялась в палатці, поки я весело з друзями проводив час серед прекрасної німецької природи. Потім, як ми їхали назад, я віолончель забув в палатці, довелось повертатись зі скандалом назад! Добре, що згадав не надто пізно.
Ось так не відбулось виконання музики Людкевича в Німеччині.
Але згодом я в складі квартету, де першу скрипку грав мій тато, виконував “Старовинну пісню” Людкевича. Це, здається, переклад фортепіанної п’єси, – хто зробив, не знаю. Може, і мій тато, просто він не зізнається… Мушу сказати, що ця п’єса наскільки лаконічна, настільки і геніальна!
Тобто що я хочу сказати… Безумовно, треба виконувати кантати, ораторії, концерти Людкевича!!
Але Людкевич – мініатюрист – це terra inсognita, це територія, яка може бути всіяна коштовностями. Може виявитись, що Людкевич – таки дійсно один із геніїв нашої епохи.
Хай живе кліпове мислення!
Хай живе епоха мініатюр?
А давайте-но запишемо кілька альбомів з малих творів Станіслава Людкевича??


Золтан Алмаші
липень, 2017

фото із сайту http://kyivmusiclabs.com

Часопис |А:| Collegium Musicum
Вільне культурне онлайн видання
Редакційна колеґія: Іван Остапович, Тарас Демко
Головний редактор – Тарас Демко

Facebook

comments