fbpx

“Музика говорить з уявою”, — Дмитро Микитин про концерт “24 прелюдії Дебюссі”

Квитки

Хочете перевірити, наскільки розвинена ваша уява? Приходьте на концерт піаніста Дмитра Микитина 22 червня в Органному залі. Він зіграє цикл прелюдій Клода Дебюссі. Всі 24 прелюдії. Один вечір. Повне занурення в імпресіонізм.

 

Цикл з 24 прелюдій для фортепіано Клод Дебюссі написав у 1910 (перший зошит) та 1913 рр (другий зошит). Це маленькі мініатюри, в кожній з яких — свій закінчений образ.

 

Кожна прелюдія має назву, але композитор писав її не на початку, а в кінці твору дрібним шрифтом. Так він давав можливість людині відчути музику, осягнути своє враження від неї і лише потім порівняти своє бачення із задумом автора.

 

“Імпресіонізм — це передавання вражень. Ми намагаємося вловити та відчути певний образ. Але він не завжди конкретний. Наприклад, чого вартують лише такі назви прелюдій: “Що чув Західний вітер” або “Звуки й аромати майорять у вечірньому повітрі”, — каже Дмитро Микитин.

 

Це буде незвичайний концерт. Почнемо з того, що виконати весь цикл за один раз — не таке легке завдання. “Мені цікава концепція грати цикли повністю, в одному виступі”, — пояснює ідею виконавець. — Це з одного боку дуже важко, бо ти не можеш змінювати порядок творів, не можеш обирати ті, які в тебе виходять краще. — Але з іншого і легко, бо тобі не потрібно переналаштовуватися на іншу хвилю, епоху, стиль. Ти постійно перебуваєш у тій сфері образів, яку створював композитор”.

 

Концерт триватиме 1,5 години з антрактом. У першому відділі прозвучить Перший зошит прелюдій, у другому — Другий. Це можна порівняти з медитацією, зануренням у внутрішній світ, адже музика Дебюссі розрахована на всі п’ять органів чуття.

 

“Музика імпресіоністів не повинна говорити з очима чи вухами, вона говорить з уявою”, — каже піаніст. Ми можемо чути перервану серенаду чи рипіння снігу, що проминається під чиїмись ногами, відчувати аромати квітів у вечірньому саду чи дотик вітру на своєму обличчі, уявляти, що проходимо через ворота Альгамбри чи сидимо на терасі, осяяній місячним світлом.

 Особлива акустика Органного залу, в якому звук затухає довго, зіграє лише на руку творам, написаним у стилі імпресіонізму. “Коли я почув Вадима Холоденка в Органному залі, то зрозумів, що справжній піаніст може підкорити будь-яку акустику. Він грав Рахманінова та Чайковського і те, що він робив із роялем та залом було прекрасно”.

Зіграти фортепіанні прелюдії Дебюссі — безумовно, виклик для піаніста. Але соліст Органного залу не збирається зупинятися. У планах в Дмитра виконати також цикл Етюдів-картин Сергія Рахманінова (опус 33-39) та всі 24 прелюдії Фредерика Шопена.