fbpx

Яромир Бабський & Яромир Боженко

З єдиним концертом у Львові виступить перша скрипка віденського Tonkunstler Orchestra Яромир Бабський та видатний піаніст з німецького Ессена Яромир Боженко.

Квитки

Яромир Бабський & Яромир Боженко

З єдиним концертом у Львові виступить перша скрипка віденського Tonkunstler Orchestra Яромир Бабський та видатний піаніст з німецького Ессена Яромир Боженко.

Квитки

Яромир Бабський і Яромир Боженко популяризують українське “на два фронти”

Яромир Бабський та Яромир Боженко концертуватимуть у неділю, 4 лютого, у Львівському Органному залі. Обидва львів’янини нині прославляють Україну за кордоном: Бабський є першою скрипкою у Tonkunstler Orchestra у Відні, а піаніст Яромир Боженко викладає у Міжнародній школі у Дюссельдорфі (Німеччина). Виконавці розповіли, чому варто прийти на недільний концерт.

– Розкажіть про програму, яку ви везете у Львів. Крім Шумана і Крейслера будуть твори українських композиторів – Березовського і Косенка. Чим саме обумовлений цей вибір?

Бабський: Вибір програми обумовлений бажанням переплести українську класику з традиційною європейською. Показати Косенка в контексті романтика Шумана. Представити львівській публіці Березовського під впливом набутих у Відні знань про виконання музики Моцарта. Завершення програми Крейслером – символічна данина віденській музичній культурі, яка, без сумніву, мала великий вплив на моє формування як музиканта. 

Боженко: Сама музика просто чудова, надзвичайно романтична, надзвичайно експресивна. Для мене відкриттям була соната Косенка. Хай Яромир Бабський не ображається, але в ній на стільки розвинена фортепіанна партія, що навіть і скрипки не треба, щоб насолоджуватися цією красою. А зі скрипкою це звучить просто неперевершено. Я не знаю, чому в сонаті тільки дві частини, напевне були якісь причини на це, але вона дуже монолітна і прекрасна. Це ніби дві сторони одної і тої самої людини.

Соната Березовського для скрипки і фортепіано (чембало), яку ми також гратимемо,  це перлинка. На стільки мінімалістично і просто написано, без додаткових прикрас, без спроби ускладнити, але це спрощення аж до самої суті проймає до сліз.

Яромир Бабський, скрипаль

 Березовський, Косенко  не надто відомі у світі імена.

Боженко: Косенко  за кордоном відомий тільки, як композитор дитячих творів. Але такої якості музики для дітей, напевне, ніхто не творив. Навіть, якщо брати до уваги Моцарта, Шумана. Твори Косенка для дітей  це шедеври світової музики. Та прикро, що його дорослі, професійні твори ніхто не знає. Коли я грав декілька з його етюдів на іспиті в Хохшулле, то для німців було відкриттям, що така музика існує.

 Як виникла ідея цього концерту? Як Ви репетируєте, живучи в різних країнах?

Боженко: Так, кожен день репетируємо: Яромир їздить до мене, а я до нього у Відень (сміється – ред.) Ні. Яромир пнадіслав мені свій запис, я працюю з ним, слухаю, граю разом, пробую зрозуміти, які в нього задуми. Не все збігається з моїм поглядом, але це нормально  у кожного є свої ідеї. В останні три-чотири дні перед концертом, уже у Львові, у нас будуть “живі” репетиції.

Бабський: Виникненню ідеї концерту завдячуємо Івану Остаповичу (директору Органного залу  ред.), який запросив нас виступити у Львові. Співпраця з Яромиром Боженком буде прем’єрною. Насправді ми знайомі зовсім недавно. Сконтактувалися через спільну знайому з Відня. Дуже тішимось з того приводу, що перший спільний концерт буде саме у рідному для нас Львові.

 Ви вже маєте успішну кар’єру за кордоном. Що змушує вас знову і знову повертатися в рідне місто?

Бабський: Рідне місто завжди залишається рідним, завжди буде домом, не залежно від того куди нас закидає життя, кар’єра чи доля. Тому завжди радо їду до Львова, особливо коли є така чудова можливість виступити перед рідною публікою.

Боженко: Ми дуже часто їздимо до Львова з дітьми. Це місто заряджає своєю культурою, архітектурою, тим духом, який там є, настроєм  він у Львові якийсь дуже відкритий. У німців є вираз “мертві штани”. Коли я повертаюся зі Львова, то відчуваю, що тут, в Німеччині, “мертві штани” (сміється  ред.).

Яромир Боженко, піаніст

  Ви обидва  відомі популяризатори української музики за кордоном. У своїй діяльності ви більше орієнтуєтеся на українців в Австрії/Німеччині, чи австрійців/німців українська культура також цікавить?

Боженко: На моїх українських концертах у Мюнхені чи Берліні більше половини слухачів  німці. Вони вражені, що ми маємо таку музику, і дивуються, чому ми не кричимо про це на весь світ. На щастя, в останні кілька років у Німеччині вже відбулися чимало концертів української музики. Нещодавно приїжджав сам Валентин Сильвестров і святкував своє 80-річчя двома концертами у Кьольні. А такі видатні диригенти, як Оксана Линів чи Кирило Карабець, вже досить давно пропагують твори українських композиторів і виконують їх зі своїми оркестрами.

Бабський: Як би дивно це не звучало, але популяризувати українську культуру доводиться справді на “два фронти”, як австрійцям, так і самим українцям, яким роками нав’язувалося відчуття власної культурної меншовартості. Останніми роками українці стали для себе відкривати досі невідомі сторінки власної історії, по-новому відкривати для себе рідну мову і також виявляти неабиякий інтерес до своєї культури, в тому числі й до музики. Закордонні українці не є винятком.

 На Вашу думку, що треба робити, щоб українську музику слухали, про неї говорили в світі?

Бабський: Вважаю обов’язком кожного українського музиканта мати в своєму репертуарі хоча б кілька творів українських композиторів і не соромитись виконувати їх не тільки в Україні, а й за її межами.

Австрійський же культурний простір настільки насичений і різноманітний, що з нього важко виокремити якесь конкретне зацікавлення, скажімо, саме українською культурою. Ця зацікавленість залежить, в першу чергу, від нас, митців. Чим більше ми пропагуватимемо свою культуру, тим більше на неї звертатимуть увагу і нею цікавитимуться. Минулого року разом із піаністом Дмитром Клименком випустили в Австрії диск під назвою “Klassik aus der Ukraine” (“Класика з України”) для німецькомовного простору, до якого, серед інших творів, входять і сонати Березовського та Косенка, які прозвучать на львівському концерті. Що цікаво, прослідкувавши стріми та скачування творів з цього диска в інтернеті, виявилось, що найбільше його слухають в Росії і в Україні. Ось Вам і популяризація на “два фронти” в дії!

Для популяризації України також робимо дуже багато проектів в рамках Товариства української молоді в Австрії (Яромир Бабський один з організаторів цього Товариства  ред.). До прикладу уже втретє у Відні наше товариство проводитиме благодійний бал “Ukrainischer Ball”, який цього року включено до головних календарів та списків найпопулярніших балів Відня. До речі, зірковою гостею цьогорічного балу, який проходитиме 17 лютого, буде неперевершена співачка Ольга Пасічник. Вона прославилась не лише своїм чудовим сопрано, а й пропагандою української музики за кордоном.

Боженко: Українську музику потрібно популяризувати у всьому світі! Бо, по-перше, вона маловідома. По-друге, навіть якщо і відома, то в більшості люди вважають, що  це російська музика.

Шопен жив у Франції та був наполовину французом, але музика, яку він писав, є польською.

Це стосується і українських композиторів, які жили на території Росії. Якщо взяти Бортнянського, Березовського, Чайковського чи Стравінськго  вони не були ніколи російськими, вони писали українську музику. І про це треба розповідати, це треба грати на кожному кроці.

Окрім того, українська музика нічим не поступається європейській, а її насиченість народною мелодикою найбільш співочої нації у світі робить її самобутньою і нестандартною, що дуже цінується.

Одним з яскравих представників саме такого симбіозу є наш львівський композитор Василь Барвінський, і саме цього року виповнюється 130 років від дня його народження. Дві прелюдії Барвінського я виконаю на львівському концерті, а ми разом з Яромиром і відомим львівським віолончелістом Ярославом Мигалем плануємо запропонувати німецькій і австрійській публіці його камерну творчість у декількох концертах.

Діана Коломоєць

Діана Коломоєць

журналістка

Facebook

comments