fbpx

Дмитро Шостакович. 24 прелюдії та фуги

До концерту британського піаніста Джонатана Пауела 28 та 30 листопада у Львівському органному залі
Квитки - 28/11Квитки - 30/11

Зразком для написання Дмитром Шостаковичем у 1950 – 1951 рр. циклу 24 прелюдії та фуги послужив «Добре темперований клавір» (ДТК) Й.С. Баха, а поштовхом до написання стала поїздка Дмитра Дмитровича в Ляйпціґ на урочистості з нагоди 200-річчя від дня смерті Баха. Ідея створення циклу в усіх тональностях переслідувала Шостаковича ще зі студентських років і протягом усього життя. Частково вона була втілена у 15-ти струнних квартетах і в «Дитячому зошиті». Однак, на відміну від Баха, який розмістив свої прелюдії та фуги в обох зошитах у тонально хроматичному порядку – Шостакович йде по квінтовому колу.

Спроби написати збірник творів у різних тональностях робилися і до Баха. Зокрема, близький друг Ґ.Ф. Генделя гамбурзький композитор і оперний співак Йоганн Маттезон (Johann Mattheson, 1681 – 1764) ще до 1722 року (тоді був написаний Бахом перший зошит) створив свою збірку вправ в усіх тональностях. Понад століття пізніше (взимку 1838 – 1839 на Майорці) з’явився на світ шедевр Ф. Шопена 24 Preludes, оp. 28. У цьому циклі роль прелюдій (що розміщені по квінтовому колу) зросла за змістом до значення Бахівських фуг.
Шопен задає у своєму циклі ще й новий тип поступового образно-змістовного ускладнення «від малого – до великого»: від повної безтурботності – до лютих поривів; від лаконічної віньєтки – до справжньої драми. Саме цей широкий спектр висловлювання, змісту й образності, але в контрастному протиставленні взяв собі на озброєння для драматургії циклу 24 прелюдії та фуги, ор.87 Дмитро Шостакович.
Ще на 6 років раніше за Д.Д. Шостаковича з нагоди 200-річчя написання Й.С. Бахом другого зошита (1744 р.) німецький класик ХХ ст. Пауль Гіндеміт (Paul Hindemith, 1895 – 1963) створив свій поліфонічний цикл «Ludus Tonalis» (лат. «Гра тональностей»). У ньому 12 фуг без ладових ознак розміщені в порядку поступового зменшення спорідненості: від початкового in C до найдальшого in Fis, а розмежовують їх між собою Інтерлюдії. Відкриває цикл Гіндеміта Прелюдія in C (в дусі токати Баха), а закриває – Постлюдія, що є точним ракоходом інверсії Прелюдії in C.

24 прелюдії та фуги, ор.87 Дмитра Шостаковича є розміщені по квінтовому колу. Композитор у цьому плані йде тим самим шляхом, що й Ф. Шопен: 1-ша Прелюдія і фуга – C-dur, а остання 24-та Прелюдія і фуга – d-moll. Перший том завершує 12-та Прелюдія і фуга – gis-moll, а Другий том розпочинає 13-та Прелюдія і фуга – Fis-dur. За задумом автора, цей цикл спочатку мав бути збіркою технічних вправ у поліфонічному стилі. Однак, у ході компонування відбулася трансформація вправ у наповнені глибоким образним змістом художні п’єси поліфонічної форми по типу «Добре темперованого клавіру» Й.С. Баха.
Сам Шостакович вважав свій цикл збіркою тематично непов’язаних між собою творів. Деякі серед них несуть у собі підкреслено архаїчний характер – наприклад Прелюдії C-dur i Fis-dur. Прелюдія cis-moll – це явна стилізація під Баха. На противагу їй у енгармонічно рівній Фузі des-moll через найвищий ступінь хроматизації тональність взагалі стає умовністю. Особливо своєрідною ладовою організацією вирізняються Фуги As-dur i Es-dur. Поряд із широким спектром ладовості – дуже різноманітним є й образний стрій і зміст Прелюдій і фуг Шостаковича. Трагедійність Прелюдії b-moll та Фуги h-moll співіснує з гумором Прелюдії h-moll та Фуги b-moll. Лірика Прелюдії f-moll та Фуги g-moll уживаються з гротеском Фуги у As-dur та Прелюдії у fis-moll.

Прелюдії і фуги  C-dur, е-mollDes-dur

№1. Прелюдія C-dur – це хорал у ритмі сарабанди, або кришталево чисте входження у храм. Фуга C-dur – це без єдиної альтерації цілком «біла» діатонічна побудова, що символізує торжество світла і розуму.
№2. Прелюдія і Фуга а-moll – це масштабне психологічне полотно, що насичене технічними складнощами. Прелюдія – токата, а Фуга – скерцо: два типи піаністичної техніки. Фуга а-moll є найбільш політональна з усіх фуг Шостаковича. Натяк на стиль Баха чи Моцарта у Фузі а-moll – це швидше молитва автора про збереження власного стилю.
№4. Прелюдія і Фуга е-moll – це роздуми про долю народу: про страждання, надії, боротьбу й перемогу. Поетичне забарвлення Прелюдії е-moll (як спогад про недавню війну) поступово драматизується і переростає в експресивну драму, що вінчається апофеозом перемоги на завершальній стадії Фуги е-moll.
№5. Прелюдія і Фуга D-dur – це пара контрастного типу, який є одним із найважливіших композиційних принципів для Шостаковича. Тут контрасти загострені до краю: вони торкаються всіх засобів звукової виразності. Протистояння стосується навіть вокального та інструментального початків. Єднає всі контрасти між собою хіба що сценічно видовищний безшабашний «російський колорит»: образ «дряхлого сказителя» в Прелюдії та «ярмарочная кутерьма пляшущей толпы» у Фузі D-dur.
№8. Прелюдія і Фуга fis-moll займає особливе місце в циклі Шостаковича. Як, зрештою, особливою роллю в історії музики ще зі Середньовічних часів наділяли ноту «Fis» (фа дієз), коли називали її “Diabulus in musica”. Хоча ніякими афектами, ексцентричними прийомами чи глибинами філософської думки серед інших пар циклу Прелюдія і Фуга fis-moll не вирізняється. Однак, лише повне заглиблення в творчість композитора дасть слухачу можливість до кінця пізнати сокровенні помисли творця.

Якось Шостакович прослухав виконання цього твору відомою піаністкою і сказав:

«Взагалі-то я мав на увазі щось зовсім інше, коли писав цю музику, але… мені подобається ваша інтерпретація. Залишайте все як є – адже і ви теж маєте право на свою думку».

Це слова великого генія і філософа, якого в постановах комуністичної партії та уряду, в пресі та засобах масової інформації не переставали звинувачувати у формалізмі та дорікати «непотрібністю такої музики простому народові». Настрій безрезультатного пошуку, напруги, тривоги та безвиході панує в Прелюдії та Фузі fis-moll. Цей стан і справді для значної частини колишніх радянських людей був і залишається непереборним і гнітючим як осоружне ярмо.

Унікальність 24-ох прелюдій та фуг Дмитра Шостаковича не викликає в дослідників сучасного музичного мистецтва та поціновувачів поліфонізму жодних сумнівів. Найвищого рівня поліфонічна майстерність композитора-симфоніста і яскраве розмаїття образів розкривають глибокі переживання мислителя-філософа, який правдиво передає дух епохи і свого часу. Класик ХХ століття Дмитро Шостакович у циклі 24 прелюдії та фуги, ор.87 виступив у ролі літописця, котрий простежує події сучасності, співпереживає з ними… Єдина в даному випадку відмінність між літописцем і Шостаковичем: свій «Літопис епохи», своє сприйняття подій у житті народу композитор записав НОТАМИ.

Прелюдія і фуга fis-moll

Джонатан Пауел. 24 прелюдії та фуги Шостаковича

Купити квитки

Facebook

comments