fbpx

Едвард Елґар - Концерт для віолончелі з оркестром e-moll, op. 85

Edward Elgar - Cello Concerto e-moll, op. 85

Сер Едвард Вільям Елґар (Sir Edward William Elgar, 1857 1934) був 15-им із двадцяти одного (як до цього часу) англійського композитора, якому була пожиттєво присвоєна придворна посада «Майстер королівської музики» (Master of the Kings Music, або Master of the Queens Music).

Серед його великих оркестрових полотен – 3 симфонії; 4 концерти (для скрипки, фагота, фортепіано і віолончелі); а також «Еніґма» (Загадка) – це 14 варіацій на власну тему. Але особливу популярність у світі здобули «Урочисті і церемоніальні марші» (Pomp and Circumstance Marches) Едварда Елґара, а також останній із великих його творів, який був завершений вже після Першої Світової війни – Концерт для віолончелі з оркестром emoll, op. 85. Це інтимна сповідь із високою концентрацією думки.

Віолончельний концерт Едварда Елґара поруч із епічним, широкого спектру емоцій концертом Антоніна Дворжака є найчастіше виконуваним і найбільш улюбленим твором крупної форми усіх найкращих віолончелістів світу – Пабло Казальса, Пола Тортеліє, Жаклін дю Пре і Йо-Йо Ма. По аналогії з іншим знаменитим твором англійського композитора Бенджаміна Бріттена Концерт для віолончелі з оркестром e-moll ще називають «Воєнним реквіємом Елґара».

Концерт складається з чотирьох частин загальною тривалістю біля півгодини.

  1. Adagio – Moderato
  2. Lento – Allegro molto
  3. Adagio
  4. Allegro – Moderato – Allegro, ma non-troppo – Poco più lento – Adagio

Роботу над Віолончельним концертом Елґар розпочав із речитативу віолончелі. Надалі цей речитатив ще не раз повертається – ніби авторський коментар чи голос автора.

Перша частина – повільна і розмірена 3-частинна форма з інтродукцією віолончелі. Головна тема – це символ пустоти й самотності, яку без будь-якого супроводу створюють альти. Декілька разів повторена різними інструментами тема плачу переростає в потужне фортіссімо. Ліричний епізод середини лише підкреслює трагізм плачу в його репризі.

Друга частина – Scherzo – символізує спокій довоєнного сільського життя. Це спогад Елґара про свій відпочинок у заміському котеджі. Але водночас для декого з аналітиків – це «вітер над могилами» за висловом Антона Рубінштейна про фінал 2-ої сонати Шопена.

Повільна третя частина побудована лише на одній ліричній темі, яку Елґар написав у стилі Шумана. З його творчістю він ще в юнацькі роки познайомився у Ляйпціґу. Музика третьої частини Концерту – це спогад про щастя, який надто стрімко і без перерви переростає у Фінал.

Трактування четвертої частини солістами і диригентами є дуже неоднозначне: від сповненого ілюзій ліризму – до оптимістичної піднесеності, але кожному в випадку речитатив віолончелі (голос автора!) примушує задуматися над трагізмом «Воєнного реквієму Елґара».

Sol Gabetta & DRSO

пропонуємо послухати один з найкращих записів Концерту Елґара для віолончелі з оркестром e-moll, op. 85

Sol Gabetta-cello
Danmarks Radio Symphony Orshesrta
Stephan Deneve – conductor

\

27-28 жовтня - Музика великих потрясінь у Львівському Органному залі!

Facebook

comments