fbpx

Повернення до витоків:

Піаніст Євген Левкулич розповів про дослідження творчості видатного українського композитора Сергія Борткевича

 

Слухати музику Борткевича у Львові

У неділю, 2 грудня, у Львівському органному залі звучатиме музика “українського Рахманінова”, віртуозного піаніста та самобутнього композитора Сергія Борткевича.

Ім’я Сергія Борткевича лише в останні роки почало звучати з належним його таланту розголосом. Не в останню чергу завдяки таким ентузіастам, як піаніст Євген Левкулич та скрипаль Темур Якубов. Вони разом з вокалісткою Інною Калугіною запрошують лвів’ян на концерт “Музика Борткевича. Повернення до витоків”.

Про майбутні концерт і про дослідження творчості Борткевича ми поговорили з Євгеном Левкуличем.

Євгене, знаю, що ви пишете наукову роботу про Сергія Борткевича. Розкажіть про свої дослідження. Які цікаві знахідки вам вдалося зробити?

– Так, я вивчаю творчість Борткевича, але роблю це не один, а разом з моїм другом і колегою – скрипалем Темуром Якубовим. Він також займається цим питанням і пише власну дисертацію. Моя робота має більш культурологічний напрямок. Мене цікавить постать Борткевича, те, як він поєднував ролі й композитора, і виконавця, був визнаним одним із кращих в Європі піаністів іще до Першої світової війни, але вирішив не продовжувати кар’єру. Зараз ми про нього майже нічого не знаємо. Але в рецензіях на його концерти, які вдалося віднайти в європейських архівах, зазначається, що він був піаністом першого рангу.

Темур більше займається музикознавчою роботою. Він пише про скрипкові твори, зокрема і ті, які звучатимуть у концерті у Львівському органному залі 2 грудня.

Щодо знахідок. Темур під час дослідження віднайшов кілька нових творів: видану без опусу “Маленьку баладу” та кілька авторських транскрипцій фортепіанних творів. Крім того, пошуками творів Борткевича займаються нідерландський дослідник Ваутер Калкман та англієць Малколм Гернбурі-Баллан. Одна з останніх знахідок пана Калкмана – підготовлені до друку, але так і не видані фортепіанні цикли: Три мазурки, Югославська сюїта, Фантастичні п’єси та Друга фортепіанна соната, рукопис якої також був віднайдений Багваном Тадані у Нідерландському інституті музики. Мріємо знайти Оліміпійське скерцо Борткевича, написане ним до Олімпійських ігор і виконане кілька разів у Лондоні. Його пошуком займається Малколм Гернбурі-Баллан.

Борткевич був відомим піаністом в Європі свого часу. В онлайн-архівах можна дослідити велику кількість газет. Часом нам траплялися розгорнуті рецензії на його концерти. Він багато гастролював в Австрії, у Німеччині, приїздив у Харків, грав кілька разів у Ризі, в Італії. А його музика була дуже широко розповсюджена у світі. Ми знайшли навіть рецензії на виконання його творів в Австралії, Південній Америці. Це свідчить про те, що це не була другорядна постать.

Цікава історія виконання його фортепіанного концерту, написаного для Пауля Вітгенштейна, це, мабуть, найскладніший концерт у світі для лівої руки. Вітгенштейн грав його у Києві двічі: після вечірнього концерту публіка була так приголомшена, що попросила повторити виступ наступного дня вранці.

 Чому Борткевич був забутий на довгі роки в Європі?

– Не можна сказати, що він був цілковито забутий. Але є кілька факторів, чому він не став таким відомим. По-перше, у Європі у ХХ столітті панували дещо інші музичні смаки. Змінювалась естетика “нової музики”. Водночас, конкурси і комерціалізація концертного виконавства сприяла тому, що відбувалася стандартизація виконавського репертуару: можна нарахувати 10-15 композиторів, які постійно виконувалися. Творчість Борткевича співзвучна Чайковському, Рахманінову, Шопену, Лісту, тоді його звинувачували в другорядності, епігонстві.

Другий чинник – це дві світові війни. Перша світова закинула Борткевича знову до Харкова, він врятувався від радянської влади, виїхавши до Туреччини через Крим, і повернувся у Європу у 1922 році. Але був змушений відновлювати всі зв’язки з нуля. Він свідомо залишив кар’єру віртуоза та вирішив займатися лише композицією і пропагуванням власної музики. Це також звужує можливості. Наприклад, Рахманінов в еміграції навпаки вирішив займатися лише виконавством, тому що це було фінансово більш вигідно і стабільно. Це друга причина, а третя – це Друга світова війна. Більшість видавництв, з якими працював Борткевич, знаходилися  в Німеччині, їхніми власниками були євреї. Коли до влади прийшли нацисти, видавці зазнали переслідувань і були змушені виїхати з Німеччини. Після Другої світової війни твори Борткевича майже не видавалися.

Сформоване у 1947 році Товариство Борткевича не популяризувало його ім’я так, як це робили прихильники творчості Рахманінова. Я проводжу паралель між цими двома композиторами, тому що в них схожі долі – обидва емігранти, обидва прихильники романтичного світосприйняття.

 До речі, Борткевича часто називають “українським Рахманіновим”. Чи згодні ви з таким висловлюванням?

Думаю, що Борткевича можна порівнювати і з Рахманіновим, і з Чайковским, але це композитор з повністю унікальним світом. Коли пишуть, що Борткевич взяв щось у Рахманінова – це неправильно. Деякі речі Борткевич написав навіть раніше. А використання цитат у ХХ столітті ще ніхто не відміняв. До Першої світової війни його творчість розвивалася стилістично в одному напрямку з європейським мистецтвом. А після еміграції він свідомо писав у романтичному напрямі, відчував необхідність зберегти те, що залишилося на Батьківщині, це притаманно багатьом емігрантам. Я думаю, він частково жив спогадами, не рухався вперед.

 Чи відчутний вплив музичних традицій країн, де мешкав Борткевич, на його творчість?

– Безперечно. Відчутний вплив німецької музичної культури, особливо романтичної, він багато виконував Шумана, Бетовена, Брамса, ключовими композиторами в його репертуарі були Ліст та Шопен. Був під великим впливом Вагнера, так само, як і його кумир, використовував систему музичних символів у творах, розшифрувавши які ми можемо краще зрозуміти композитора.

Але у нього також відчувається і деякий вплив слобожанської музичної культури, того регіону, де композитор виріс. Більшу частину свого дитинства й юності він проводив у родинному маєтку під Харковому. Його виховували прості люди, до нас дійшли п’єси за мотивами пісень, що співала його няня. Зустрічаємо цитування українських пісень в його циклах. Їх небагато, але вони є. Борткевич, можливо, ближчий до Чайковського у використанні українського мелосу.

 Які твори Борткевича вам подобаються найбільше?

– Як піаніст, я дуже люблю його фортепіанні твори. Борткевич пише дуже зручно, його дуже приємно грати, він ретельно працював над кожним твором, і сказати, що тут халтурка – не вийде.

Зі скрипкових творів збереглися концерт, соната та сюїта для скрипки і фортепіано. Саме цю сюїту і сонату ми будемо грати у Львові. Не збереглися більшість віолончельних творів, зокрема віолончельна соната і сюїта для віолончелі соло вважаються втраченим.

До нас дійшли три вокальні цикли, це “Sternflug des Herzens”, “Сім поезій Поля Верлена” та “У парку” для голосу та фортепіано. На превеликий жаль, єдина опера композитора – “Акробати” – й досі вважається втраченою.  

Facebook

comments