fbpx

Сергій Прокоф’єв - 5-а симфонія

Sergei Prokofiev - 5th Symphony

Сергій Прокоф’єв (1891 – 1953) – одна із найбільш контраверсійних особистостей у музиці 20 ст. На його життєвому й творчому шляху контрасти, протиставлення ідей, діаметрально протилежні естетичні орієнтири і навіть симпатії постійно конфліктують між собою. Периферійно-патріархальний уклад юних років життя композитора у помісті батька в Сонцівці Бахмацького повіту змінився столично-імперським лоском років навчання в консерваторії. Втеча від революційної розрухи привела до аванґардистських пошуків у елітарних європейських культурних колах.

Прагнення Прокоф’єва бути незмінно першим і оригінальним у вільному світі явно нівелювали два інші російські дисиденти – Ігор Стравінський та Сергій Рахманінов. До того ж своєрідним допінгом для повернення в СРСР послужили картярські борги Прокоф’єва. Остаточний переїзд на батьківщину в 1936 році змусив композитора пристосовуватися до настанов партійної номенклатури Сталінського режиму. Так на зміну новаторству і аванґардистським пошукам у його музиці прийшло спрощення і класична строгість. Під час II Світової війни 1941 року він покидає свою дружину-іспанку та двох синів і переселяється до активної комсомолки й поетеси Міри Мендельсон.

Роки війни Прокоф’єв пробув на Кавказі. Там він написав два твори на воєнну тематику – 7-му фортепіанну сонату і 5-ту симфонію. Кожен із цих творів був згодом відзначений Сталінською премією. Стилістичний злам і зміна образності в музиці Сергія Прокоф’єва породжують нове явище у симфонізмі. За вдалим спостереженням композитора С. Слонімського «Починаючи з П’ятої симфонії (1944) у центрі уваги Прокоф’єва стоїть радянська людина». Сам Прокоф’єв про свою 5 симфонію писав: «Я задумав її як симфонію величі людського духу». Монументальна, грандіозна за розмахом і драматизмом, симфонія розвиває героїко-епічні традиції російської симфонічної музики.

 

Симфонія має чітко орієнтовану тональну ладовість, триває 40 хвилин і має 4 частини:

 

  1. Andante (B-dur)
  2. Allegro marcato (D-dur)
  3. Adagio (F-dur)
  4. Allegro giocoso (B-dur)

Першій частині властива епічна широта розповіді – як героїчна пісня з багаторазовим повтором тематизму. Формально вона вкладається у схему сонатного allegro.

Друга частина – Scherzo, яке написане у складній 3-частинній формі. В його основі лежить різке протиставлення двох тем – імпульсивно-ритмічної та замріяно-ліричної.

Третя частина є сповнена глибокого трагізму. Це пристрасна сповідь про страждання й тяжкі випробування, що випали на долю народу. Переповнений емоціями наратив тут отримав могутнє оркестрове втілення.

 

Фінал симфонії – це апофеоз радості і світла. Вишукана легкість і прозорість майстерно поєднується з монументалізмом і вольовим розмахом звитяги.

5 симфонія Сергія Прокоф’єва одразу отримала широке схвалення і популярність в усьому світі. Її перший запис здійснив із Бостонським симфонічним оркестром Сергій Кусевицький у 1946 році.

Gennady Rozhdestvensky conducts Prokofiev Symphony no. 5 - video 1975

пропонуємо послухати один з найкращих записів 5 симфонії Прокоф’єва

\

27-28 жовтня - Музика великих потрясінь у Львівському Органному залі!

Facebook

comments