fbpx

Сергій Борткевич

До концерту "Музика Борткевича. Повернення до витоків" 2 грудня у Львівському органному залі

Інна Калугіна – сопрано
Темур Якубов – скрипка
Євген Левкулич – фортепіано

Сюїта для скрипки і фортепіано ор.63
Вокальний цикл “Sternflug des Herzens” ор.62
Соната для скрипки та фортепіано ор.26 g-moll

Квитки

Знайомство з життям Сергія Борткевича через Wikipedia сповнене протиріч. Українська пошукова система його називає видатним українським композитором польського походження, піаністом і педагогом. Російська частина – російсько-австрійським. Натомість польська пошукова система називає Сергія Борткевича польсько-російським митцем і як аргумент вказує: батько Едвард був землевласником в Артемівці під Харковом і навіть – учасником Варшавського Січневого повстання (1863). Мама Сергія – Софія Ушинська була чудовою піаністкою, співзасновницею Харківської музичної школи, в якій розпочав музичні заняття Сергій Борткевич. А ще – вона була активною учасницею Російського Музичного Товариства у Харкові.

Харківський період життя Сергія Борткевича завершився переїздом у 1896 році на навчання до Санкт-Петербурґа. Далі свої студії композиції та піаністичного мистецтва (з 1900 р.) він продовжив у Ляйпціґу. Про час свого дитинства і юності у родинному маєтку Артемівка під Харковом, про батькову винокурню і містечко Мерефа Борткевич згодом дуже тепло згадував у листуванні зі своїм другом – піаністом Хуго ван Даленом. Але якісь вражень юнака від української культури чи музики Слобожанщини до нас не дійшли.
Правда, у Каліфорнійській бібліотеці англійським ентузіастом Мелкомом Балланом була знайдена партитура Першої симфонії ре-мажор тв.52 «З моєї Батьківщини» Сергія Борткевича. Цей твір був написаний у 1935–36 роках. 15 травня 2001 року відбулася українська прем’єра романтичної сповіді композитора, яку критики оцінили як «повернення в Україну музики співвітчизника».

Десятиліття перед початком Першої світової війни Сергій Борткевич пов’язав із Берліном. У цей час він багато гастролював Європою як піаніст і в основному з власними фортепіанними творами. Маючи серед німців багато друзів, з початком війни Борткевич повертається до Харкова, де почувається в повній безпеці аж до Жовтневого перевороту. Від приходу більшовиків довелося тікати через Крим і Севастополь до Константинополя. Твори Сергія Борткевича сподобалися султанові, який не лише підтримав композитора, але й рекомендував його найвищим колам як кращого викладача-піаніста. Через 4 роки педагогічної практики музикант разом із дружиною виїхали до Відня, де Борткевич жив аж до смерті.
Дізнатися про життя композитора, познайомитися з його музикою світ зміг лише завдяки чисельним листам Сергія Борткевича, які він постійно надсилав до свого близького друга – голландського піаніста Хуго ван Далена (Hugo van Dalen). Коли у 1967 році ван Дален помер, епістолярна спадщина і значна частина творів Сергія Борткевича стали доступними широкому колу музикантів.

Борткевич побудував свій музичний стиль на структурах і звуках Шопена та Ліста з непереборними впливами Чайковського, Рахманінова, раннього Скрябіна та Блюменфельда. Подібно до Метнера – найважливіші характеристики його стилю були присутні (ще з 1906 р.) у ранніх творах. Але приблизно з 1925 року його композиції стали дуже особистими та ностальгічними. Мелодія, гармонія та структура були важливими будівельними блоками для його музичних творінь.
Творча спадщина Сергія Борткевича налічує 74 композиції, 15 з яких – втрачено. До найважливіших, окрім 2-х симфоній та опера «Акробати» op. 50, належать фортепіанні твори. Це 3 Концерти. Перший B-dur op. 16 – найчастіше виконуваний. Другий op. 28 – для лівої руки, який був написаний у 1923 р. (подібно до Равеля) спеціально для піаніста Пауля Вітґенштайна, який втратив праву руку на війні. Третій концерт для фортепіано з оркестром c-moll op. 32 «Per aspera ad astra» (Через терни до зірок). А ще – дві фортепіанні сонати, 12 етюдів для ф-но і різноманітні п’єси і сюїти. Зокрема, «Кримські ескізи» (Esquisses de Crimee), «Маленький мандрівник» (The Little Wanderer), «Із казок Андерсена» (Aus Andersen’s Märchen), «Дитинство» (Kindheit) і «Маріонетки».
Серед чисельних піаністів, які з успіхом виконують легку, зрозумілу і водночас дуже піаністичну музику Сергія Борткевича, якого сьогодні ще називають «Українським Рахманіновим», варто згадати бодай світової слави японку Чіхіро Ішіока (Chihiro Ishioka). А найбільше зусиль для популяризації симфонічної творчості Сергія Борткевича вже майже 20 років докладає засновник і художній керівник щорічного міжнародного фестивалю класичної музики «Сіверські музичні вечори», художній керівник та головний диригент академічного симфонічного оркестру «Філармонія» Чернігівського філармонійного центру, Заслужений діяч мистецтв України Микола Сукач.

Сергій Борткевич. Романс для віолончелі і ф-но (ор.25 №1)

 “Скелі ущелини Уч-Кош” з сюїти “Кримські нариси”, тв. 8

Facebook

comments