fbpx

Ігор Стравінський. Скрипковий концерт in D

До концерту Stravinsky Sensations 15 грудня у Львівському органному залі

Йозеф Шпачек – скрипка
Уляна Макєєва – гобой
Теодор Кухар – дириґент
Ukrainian Festival Orchestra

  • В.А. Моцарт – Дивертисмент №11 Ре мажор для соло гобоя, двох валторн та струнних, K. 251
  • І. Стравінський – Концерт для скрипки з оркестром
  • А. Брукнер – Симфонія №3 ре мінор
Квитки
Життя композитора, диригента і законодавця музичної моди ХХ ст. Ігоря Федоровича Стравінського було довге і насичене подіями. Воно було пов’язане з багатьма країнами, концертними сценами і найвідомішими особистостями, котрі мали вплив на розвиток сучасної культури, мистецтва і музики зокрема.

Стравінський народився в Оранієнбаумі під Санкт-Петербургом. Там, у північній столиці Російської імперії він згодом став улюбленим учнем знавця оркестру, оперного композитора Римського-Корсакова. У дитячі та юнацькі роки Ігор Стравінський набирався життєвих і фольклорних вражень у Подільських селах (що біля Проскурова – тепер Хмельницький) та на Волині (Устилуг).

З української етніки він зачерпнув зухвалу екзотику пишноти своїх разом зі Сергієм Дяґілєвим «російських балетів» у Парижі.

З 1910 р. Стравінський жив за кордоном: у Швейцарії (1910 – 20), у Франції (1920 – 39), а в 1940 р. переїхав до США. Помер у Нью-Йорку, але похований на острові Святого Михайла (San Michele) у Венеції поруч зі своєю дружиною Вірою Носенко та реформатором балету Сергієм Дяґілєвим, який у 1909 році запросивши Стравінського до своєї антрепризи змінив життєвий устрій композитора.

Завдяки балетам Стравінського «Жар-птиця», «Петрушка» і «Весна священна», в інтонаційній та метро-ритмічній основі яких лежать прадавні пласти українського фольклору, Стравінського вважають засновником стилю неофольклоризм.

Але починаючи з балету зі співом «Пульчинелла» (1920), де об’єктом стилізації стає музика італійського композитора ХVIII ст. Дж. Перголезі та балету «Поцілунок феї» (1928), де звучать алюзії на музику Чайковського, усе змінюється. Тепер свої нові ідеї Стравінський черпає з музики бароко, класиків і романтиків. Це стосується і 3-частинного Скрипкового концерту з підзаголовками: Токата, Арія, Капричіо. На відміну від свого романтичного Фортепіанного концерту (1924), де була зовсім виключена струнна група – орієнтиром для написання Скрипкового для Стравінського став його улюблений Концерт для двох скрипок Й.С. Баха. Звідси – й камерність звучання оркестру, і дуети соліста з концертмейстером у Капричіо, третій частині циклу.

Концерт для скрипки з оркестром in D Ігор Стравінський писав у 1931 році у два прийоми. Більша частина музики повстала на Лазурному березі в Ніцці, але викінчення відбувалося в замку Віроньєр, де у мансарді з чудовим видом на Валь д’Ізер композитор дописував партитуру. Це було в горах біля Ґренобля. Замовником Концерту in D був американець Блер Ферчайлд – патрон і меценат юного скрипаля Самуїла Душкіна. Під час написання Скрипкового концерту in D Ігор Стравінський заприятелював із талановитим скрипалем. Ця дружба тривала надалі понад 30 років.

За визнанням самого композитора, фактура Концерту для скрипки з оркестром in D має більш камерний, ніж симфонічний характер. Відсутність сольної каденції в Концерті Стравінський пояснював не власною байдужістю до скрипкової віртуозності, а своєю зосередженістю на різноманітних поєднаннях барв сольного інструменту і симфонічного оркестру. Відповідно й технічні вимоги до соліста не є надто обтяжливими.

У 1940 році на основі музики Скрипкового концерту знаменитий балетмейстер Джордж Баланчін поставив балет «Балюстрада». В якості театрального художника був запрошений Павло Челіщев, який у 1928 році вже декорував для Стравінського ще один його неокласичний балет «Аполлон Мусагет». Композитор в обох випадках був дуже задоволений результатом візуального прочитання Челіщевим своєї музики. Декорації в балеті на музику Скрипкового концерту зводилися до білої балюстради на фоні темної сцени. Костюми були витримані у хвилястих чорно-білих малюнках.

Відео: Патріція Копачинська – скрипка, Frankfurt Radio Symphony Orchestra, Андрес Орозко-Естрада – диригент

На фото: Ігор Стравінський та Самуїл Душкін

 

Фрагмент з балету до Скрипкового концерту Стравінського

Facebook

comments