fbpx

Українська історія Ференца Ліста

від Людмили Вольської

Ференц Ліст приїхав у Київ наприкінці січня 1847 року. Тут він мав дати три концерти і їхати далі, в Туреччину. Але замість цього провів на нашій землі майже весь рік, мав виступи ще в 10-ти українських містах, а головне зустрів тут жінку свого життя Кароліну Вітгенштейн.

 

 

Ференц Ліст приїхав у Київ наприкінці січня 1847 року. Тут він мав дати три концерти і їхати далі, в Туреччину. Але замість цього провів на нашій землі майже весь рік, мав виступи ще в 10-ти українських містах, а головне — зустрів тут жінку свого життя — Кароліну Вітгенштейн.

 

 Про Ліста розповідає музикозначиня Людмила Вольська

 

За грошима та екзотикою

 

Кінцевою та головною метою гастролей Ференца Ліста Європою у 1847 році був Стамбул. Попередній маршрут був таким: з Угорщини через Трансильванію (яка на той час входила в Угорське королівство на території Австрії), у Бухарест (Румунське князівство), Ясси (столиця Молдавського князівства), Одесу, звідти морем до Туреччини. Після цього Ліст планував повернутися навесні до Відня, чекаючи, що його можуть зробити придворним капельмейстером замість хворого Доніцетті.

 

Відвідини Києва спочатку виникали у планах як якась невизначена ідея. Остаточно Ліст і його імпесаріо Беллоні визначилися вже в Бухаресті. У першу чергу, їх приваблювала, як я розумію, матеріальна вигода від цієї поїздки. І вже потім — бажання побачити екзотичні, маловідомі в Європі землі.

 

Ліст дав у Києві три концерти. Виступи запланували одразу, оскільки на них потрібно було отримати офіційний дозвіл влади.

 

Так виглядав тоді університет святого Володимира в Києві

(нинішній Червоний корпус Університету ім. Т. Шевченка), де Ліст дав другий і третій концерти.

Малюнок Тараса Шевченка

Приймали Ліста у Києві, та й в цілому в Україні, дуже і дуже неоднозначно. Хоча він мав гучний успіх, але в деяких колах слов’янофільської молоді Ліста взагалі цькували. Всі їх симпатії були на боці російського скрипаля Дмитрієва-Свєчина, який саме гастролював у Києві, а не заїжджого відомого “німчика”.

Преса теж не була занадто прихильною: в газетах “Московский городской листок” и „Tygodnik Petersburski” київські кореспонденти висловили розчарування його грою і відзначали нешанобливе ставлення піаніста до публіки, коли він, затримавшись на якомусь дружньому обіді, запізнився на концерт і прийшов трохи напідпитку.

В іншій польській газеті писали, що під час свого виступу у Житомирі Ліст заснув: він грав і розгойдувався, “як жид на молитві”, грав усе повільніше, все тихіше, і в якийсь момент завмер; пауза затягнулася, публіка почала аплодувати, і тут Ліст стрепенувся, прийшов до тями і продовжив грати.

Також уже півтора століття живе історія, що Ліст майже весь гонорар від концертів у Києві програв у карти студентові Котюжинському. Ліст дійсно до кінця життя любив карти, але, загалом, ці чутки потрібно ділити на десять. Хоча представник золотої польської молоді Зигмунт Котюжинський дійсно весь час перебував поруч з європейською зіркою, бо вони разом жили у будинку П. Д. Селецького на Липках.

На відміну від середнього класу, аристократи та магнати в Україні носили Ліста на руках. Не в останню чергу завдяки Кароліні Сайн-Вітгенштейн.

 

 

 

Таким був Ліст, коли приїхав в Україну. Міклош Барабаш, 1846 р.

Хто така Кароліна?

 

Княгиня Кароліна Вітгенштейн була однією з найвпливовіших жінок Правобережної України. Її батько, Петро Івановський, належав до української спольщеної шляхти, що вийшла з Великого князівства Литовського. Це відкрилося з архівної справи, яку я знайшла. Дід по батьковій ліній Каспер Івановський очолював Київський Головний суд.

Мати Кароліни — Пауліна — походила з відомого у Польщі роду Подоських. Кароліна народилася в будинку свого діда Лєона Подоського у Монастирищі, й провела там перші роки свого життя під наглядом бабусі. Лєон Подоський керував Подольським Головним судом та був великим землевласником.

Дівчина отримала прекрасну освіту, її навчали найкращі викладачі з мови, історії, природознавства і математики. Батько ж навчив її вправно керувати своїми маєтками та господарством.

У 17 років Кароліну проти її волі видали заміж за князя Миколу Вітгенштейна, молодшого сина відомого фельдмаршала, героя війни 1812 року. Таким чином, відбулося злиття великих грошей з високим титулом. Але щастя молодятам це не принесло. За спогадами сучасників, Микола Вітгенштейг був добрим малим, але поруч з дуже розумною і вольовою Кароліною він виглядав надто вже тьмяно.

Тому не дивно, що скоро після народження у 1837 році доньки Марії подружжя почало жити окремо — Кароліна з донькою в маєтку, отриманому у спадок від батька у Воронівцях (тоді — Воронинці), її чоловік — у Петербурзі.

 

Княгиня Сайн-Вітгенштейн з донькою Марією

Знайомство

Кароліна приїхала в Київ у лютому 1847 року не для того, щоб послухати Ліста. Вона брала участь у київських Контрактах — щорічному ярмарку, де вкладалися великі торговельні угоди.

Контрактовий дім на Подолі, в якому відбувся перший концерт Ліста в Києві.

Вже понад століття існує така версія: Ференц і Кароліна познайомилися після того, як вона дала 100 рублів на третій, благодійний, концерт, квиток на який коштував 5 рублів сріблом.

Так думали тому, що не були відомі дати всіх концертів Ліста у Києві. Я відновила ці дати, зіставивши доступні мені джерела (пресу, листи та ін.) Стало зрозуміло, що ця версія не зовсім відповідає дійсності. Їх знайомство відбулося ще напередодні другого концерту Ліста, у світському салоні. Кароліна і квиток на нього від Ліста, швидше за все, отримала.

Коли після цього концерту, вражена грою та багатогранним талантом відомого піаніста княгиня пожертвувала гроші, Ліст завітав у її дім подякувати за це. Залишилися його записки до неї, написані між другим і третім концертами.

І вже напередодні останнього концерту Кароліна запросила Ліста до Воронівців, свого родового маєтку на Поділлі, на святкування десятиріччя її доньки. Музикант прийняв це запрошення.

Так між ними зав’язався роман.

Програмка третього, благодійного, концерту Ліста, яку зберігла княгиня Вітгенштейн.

Гастролі Україною

Ліст провів майже місяць у Воронівцях, звідки виїжджав виступати до Житомира (два концерти) і Бердичева.

Потім був ангажований для виступу у Вінниці. Звідти поїхав на запрошення графа Болеслава Потоцького у Немирів, де, за різними джерелами, дав від одного до трьох концертів. Кароліна супроводжувала його у цій поїздці. А далі, домовившись про зустріч влітку в Одесі, вони ненадовго розсталися.

Ліст поїхав до Кам’янця-Подільського, де мав один концерт, та в маєток графа Пшездзецького “Чорний Острів”. Там композитор змушений був провести Страсний тиждень напередодні Великодня, оскільки у цей час концерти були заборонені.

Після свята мав два виступи в Кременці. Звідти попрямував до Австрії, а саме — у Львів. Там був місяць тріумфу. Львівські поляки буквально носили його на руках. Дорогою до Галацу, Ліст дав ще два концерти в Чернівцях.

Далі була поїздка до Туреччини. Наприкінці липня він приплив пароплавом до Одеси, де на нього чекала Кароліна з сім’єю. Він провів тут більше місяця, давши шість великих концертів. Але не це було для нього тоді головним. Перебуваючи в Одесі, Лист і Кароліна зрозуміли, що кохають одне одного і не хочуть розлучатися.

Маєток Чорний Острів

У вересні він попрямував на царський огляд в Єлісаветград (нині — Кропивницький), куди його запросили для наповнення “культурної” програми. Їдучи на огляд, він дав один концерт у Миколаєві.

Отже, ми маємо в Україні 11 міст, в яких гастролював Ліст: Київ, Житомир, Бердичів, Немирів, Кам’янець-Подільський, Кременець, Львів, Чернівці, Одеса, Миколаїв, Кропивницький. Хто ще може таким похизуватися?

“Гриць” у Воронівцях

Після гастролей Ліст повернувся у Воронівці до Кароліни і провів там чотири місяці — з початку жовтня 1847 р. до середини січня 1848 p. Він прийняв рішення відійти від шаленого гастрольного життя та присвятити себе композиторству.

У Воронівцях він написав п’єси ”Заклик”, ”Благословіння Бога наодинці”, “Гімн Любові”, які ввійшли пізніше до великого фортепіанного циклу ”Harmonies poétiques et religieuses” (“Поетичні і релігійні гармонії”), присвяченого княгині Кароліні Сайн-Вітгенштейн.

Тут написаний цикл фортепіанних п’єс “Glanes de Woronince” (“Колоски Воронинець” або “Колоски, зібрані в Воронинцях”), присвячений дочці Кароліни, княжні Марії Сайн-Вітгенштейн. До нього входять “Українська балада”, “Польські мелодії”, “Скарга”. У першій і третій п’єсах Ліст використовував теми українських пісень “Ой, не ходи, Грицю” та “Віють вітри”.

Безумовно, Ліст чув пісні селян, коли мешкав у Кароліни. Та крім того, пісня “Ой, не ходи, Грицю” була в той час популярною в Європі, і саме на основі неї написана “Українська балада”. А в п’єсі “Скарга” композитор використовує іншу, не менш популярну українську пісню “Віють вітри, віють буйні”. Але для княжни ці п’єси були ще занадто складними, і вона не могла їх зіграти. Тож Ліст спеціально вписав їй в Альбом чотири дитячі п’єси, написані на польські та українські народні теми, серед яких був і “Гриць”.

Значно пізніше, вже у Веймарі, композитор зробив княжні Вітгенштейн ще один подарунок – присвятив їй свої обробки шести пісень Фредерика Шопена.

Щастя і боротьба у Веймарі

Кароліна Вітгенштейн у березні 1848 року продала кілька маєтків і втікла з донькою з країни. Ліст чекав на них на кордоні, разом вони попрямували до Відня і на батьківщину Ліста до Райдинга, а згодом — у Веймар.

У жовтні 1848 р. Микола І наказав відмовити княгині Вітгенштейн, "що виїхала за кордон без дозволу чоловіка", у продовженні паспорту, виданого на півроку, "із суворим підтвердженням повернутися в Росію". Її маєтки "взяти в опіку".

Жодного самодурства з боку імператора тут не було. Такий був закон. Щоправда, ситуацію обтяжувало і те, що вона втекла від чоловіка разом із дочкою.

У Веймарі Кароліна стала музою Ліста та господинею вілли Альтенбург, де вони жили. Вона вела його справи, відкрила на їхній віллі музичний салон, допомагала Лісту з його родиною — доглядала хвору матір композитора, влаштовувала життя доньок і сина. Вони прожили разом 12 щасливих років.

Єдине, що затьмарювало це щастя, — Кароліна так і не змогла домогтися розлучення з Вітгенштейном.

Стараннями чоловіка, у 1855 році російський суд позбавив Кароліну всіх прав і стану, а також земель. Вона вважалася вигнаницею, оскільки так і не повернулася до імперії. Її ж чоловік отримав можливість повторно одружитися, оскільки був протестантом, та й закон автоматично звільняв його від зв'язку з дружиною-злочинницею.

Але рішення суду — це світський вердикт, а Кароліна, як щира католичка, хотіла отримати відповідь від Папи Римського.

Вілла Альтенбург, у якій мешкали Ліст та Кароліна у Веймарі

Папський вердикт

Протягом усіх років Кароліні та Лісту доводилося боротися спочатку з кланом Вітгенштейнів (не треба недооцінювати цей рід і його впливовість не тільки в Росії), а потім — з могутнім родом Гогенлое-Шіллінгсфюрст, за представника якого 1859 року вийшла заміж її дочка.
Завдання серйозно ускладнювалося ще й тим, що брат зятя Кароліни був кардиналом і міг безпосередньо впливати на рішення Ватикану. У першу чергу, їм зовсім не хотілося, щоб багата і родовита княжна Марія Сайн-Вітгенштейн утратила свій статус, перетворившись на незаконнонароджену.

1861 року, після довгих клопотань, Папа Римський дозволив Ференцу Лісту й Кароліні Вітгенштейн нарешті одружитися. Вінчання було призначено на 22 жовтня, у день 50-річчя композитора. У листі до Кароліни з Марселя він писав: “Це мої останні рядки. Моє тривале вигнання добігає свого кінця. Через п’ять днів я знайду в вас вітчизну, домашнє вогнище і вівтар. О, якщо б я тільки зміг на схилі віку забезпечити вам спокійне й радісне життя”.

Але ввечері напередодні вінчання посланець Папи приніс звістку, що весілля треба тимчасово відкласти, щоб знову переглянути справу про розлучення. Кароліна сприйняла це як волю Божу, і відмовилася від думки про шлюб з Ференцем назавжди.

Вінчання Ліста і Кароліни було зірвано кардиналом Гогенлое за допомогою двоюрідних братів і сестер Кароліни, готових свідчити, що вона не виходила заміж проти своєї волі (а це було наріжним каменем розірвання цього шлюбу). А подальше розслідування могло привести до тюремного ув'язнення Кароліни за фальшиві свідчення. Тому ця справа була закрита.

Портрет Кароліни Сайн-Вітгенштейн

Спокій у "вічному місті"

1864 року помер чоловік Кароліни, і вона була повністю вільна. Проте, питання про заміжжя стало для неї вже неактуальним. Кароліна зацікавилась канонічним правом та релігійним рухом у минулому і сучасності й присвятила цій темі багато праць.

Кароліна була однією з найосвіченіших жінок епохи, і тому є безліч свідчень її сучасників. При цьому у неї був дуже непростий характер. Але саме завдяки своїй залізній волі, вона змогла організувати Ліста і допомогла йому стати тим геніальним композитором, якого ми знаємо.

Вона багато і важко хворіла через ті випробування, які їй довелося пережити поруч із Лістом. Спробуйте собі уявити, що відчувала ця жінка, яка втратила свою Батьківщину, багатство і статус, постійно піддавалася остракізму у вищому світі. Зовсім не дивно, що вона залишилася в Римі, де змогла, нарешті, відчути себе спокійно.

Ференц Ліст 1865 року прийняв духовний сан і перебрався до Ватикану. До кінця життя вони спілкувалися особисто, а згодом — у листах. Кароліна не надовго пережила Ліста й померла 9 березня 1887 року.

Кароліна в Римі

Facebook

comments